Предмет: Литература, автор: дино29

ответьте пожалуйста на вопросы : 1) ЧТО ПОЗВОЛИЛО ГОМЕРУ ЦЕЛЕКОМ ПОСТРОИТЬ СЕБЯ ТВОРЧЕСТВУ 2) гомер это псевдоним.....

Ответы

Автор ответа: Flayzer1
0
ГОМЕР (ок. VIII века до н.э.)

Гомер – легендарный автор древнегреческих эпических произведений «Илиада» и «Одиссея». Этими эпопеями открывается история европейской литературы.

О жизни Гомера не сохранилось никаких сведений. Имеющиеся в распоряжении исследователей жизнеописания великого поэта – позднего происхождения и носят легендарный характер. Существует восемь античных жизнеописаний Гомера. Приписываются они, в частности, Геродоту, Плутарху и другим авторам.

С XVIII века идут споры о том, существовал ли Гомер вообще и создавал ли он «Илиаду» и «Одиссею». В литературоведении эта непрекращающаяся дискуссия получила название «гомеровский вопрос». Ученые-плюралисты утверждают, что в VI веке до н.э. были собраны воедино и записаны передаваемые из поколения в поколение песни разных рапсодов – сказителей эпических произведений, в современном понимании – поэтов. Ученые-унитарии отстаивают единственность автора поэм и ссылаются прежде всего на композиционное единство великих произведений.

На право считаться родиной Гомера претендуют многие города и острова Греции – в их числе Иос, Итака, Кнос, Микены, Пилос, Родос и другие. Сами древние греки обычно называли семь городов, споривших за честь называться родиной поэта, – Куму, Смирну, Хиос, Колофон, Пафос, Аргос и Афины. В наше время появилась версия, что Гомер родился, жил, умер и погребен в Крыму.

Родителями поэта обычно называли богов или легендарных героев. В числе отцов Гомера фигурируют великие певцы Мусей и Орфей, бог Аполлон и бог реки Мелет (первое имя Гомера «Мелесиген» – «рожденный Мелетом»), герой Телемах (сын Одиссея) и другие. Матерями называли Метиду, Каллиопу, Эвметиду и других нимф.

Не столь романтичная версия утверждает, будто родители Гомера были весьма богатыми малоазийскими греками, оставившими в наследство сыну солидное состояние, что позволило ему целиком посвятить себя творчеству и никогда не бедствовать.

Время жизни Гомера обычно определяется как VIII век до н.э. Но древнегреческие биографы поэта называли и времена Троянской войны (предположительно 1194-1184 годы до н.э.), и различные мифологические события в период от 1130 до 910 годов до н.э., и времена спартанского законодателя Ликурга (IX-VIII века до н.э.), и, наконец, эпоху вторжения киммерийцев (VII век до н.э.).
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: valeriavasilkovskaaa
Переказ. ПАСІЧНИКИ

Бджільництво завжди було в Україні у великій пошані. На схилі літ запорожці часто йшли не до монастиря, а на пасіку. До речі, саме на пасіці провів свої останні роки кошовий отаман Іван Сірко. Місце для пасіки вибирали затишне й мальовниче. Вулики ставили вічками на південь. Самі вічка робили досить вузькими, щоб бджоли могли захищатися від нападу сторонніх комах. Пасіку огороджували невисоким тином. Як оберіг тут височів хрест, бажано, щоб він був виструганий із розбитого блискавкою дерева. На пасіці обов’язково тримали ікону із зображенням заступників бджіл Зосима й Саватія. Узяти в малої комашини солодку рідину – справа ніби й нескладна. Та скільки старанності, обережності й терпіння вимагалося від пасічника! Узимку вулики зберігалися в спеціальному утепленому напівземляному приміщенні. Звалося воно омшаник. Уперше вулики виставляли на пасіку десь на третьому тижні весни. Перед тим їх обкурювали волошкою, щоб запобігти виникненню цвілі. Після зимівлі бджоли були кволими, тому їх підгодовували патокою. До неї підмішували корицю, гвоздику тощо. На початку літа бджіл вивозили в степ. Купальської ночі їх годували востаннє. 21 Пасічники доглядали за малими трудівницями. Проти воскової молі натирали рамки часником. Щоб відлякати мурашок, на дно вуликів клали полин та м’яту. Мед брали, обкурюючи вулики димом сірки або тютюном, щоб не зашкодити комахам. Бувало це двічі на рік, скажімо, на початку серпня та у вересні. Вийняті з вуликів стільники заносили в теплі приміщення й клали у спеціальні сита, що стояли над коритами, куди стікав мед. Спорожнілі соти перетоплювали на віск. У жовтні господар, покропивши бджіл святою водою, ставив вулики до омшаника. Цілющий та поживний мед діставався нелегко. Витрачати його намагалися обережно й економно.​
Предмет: Информатика, автор: jtjdfj4i4idiriroditi
Предмет: Алгебра, автор: любопытная11