Ответ по предмету Українська мова: Скажіть,що таке морфема?:-)

Предмет: Биология, автор: kate3842

Соматична диплоїдна клітина людини вступила в мітоз, але внаслідок дії на клітину токсичного препарату, що вплинув на тубуліни веретена поділу, останне було зруйноване. Скільки ядер утвориться в цій клітині? Який хромосомний набір матиме ця клітина?

1 год назад

Предмет: Информатика, автор: makarovakiraa

Що потрібно зробити після завершення створення презентації?
Виберіть одну відповідь:
0 Показати, розказати, закрити.
О Помилуватися нею, зберегти, розповісти про неї.
0 Зберегти, закрити.
0 Переглянути, критично оцінити, внести зміни.

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: Hmvcm

Напиши план до тексту Дайворонкові пісні.
1.
2.
3.
4.
Текст:
Цікаво, де живуть жайворонкові пісні? Жайворонкова пісня живе у весняному степу, на зеленому роздоллі, й жайворонок ніколи не розлучається з нею. Коли спить уночі біля сірої грудки землі, то й пісня спить разом із натомленою пташкою. Жайворонок оберігає її від холодного вітру, від студеної роси, оберігав від дощу, бо пісня — то найдорожче, що в нього є, то душа пташина. І, ще до сходу сонця пробудившись, жайворонок на прудких крилах підносить свою щиру пісню у блакитне привілля небес.

Бо живе на світі жайворонок заради своєї пісні. Ось вона дзвенить над степом, і кожне її колінце напоєне світлом, пронизане радістю. А поблизу звучить пісня другого жайворонка, третього, лунає безліч пісень, і здається, що їхні звуки спадають на землю чистими перлами. Спадають у родючий чорнозем перлами, а з них оце повиростали і виростають рясні сходи жита, пшениці, трави по лугах, квіти по байраках. І чим завзятіше співають жайворонки, тим дружніше колосяться ниви.

Ось тут, біля степової кринички, де навесні впав разок жайворонкової пісні, зацвів-задимів ніжними рожевими квітами бузьків огонь.

А побіля старого дуба, що височіє на сільській околиці, синіми пелюстками сміються й сміються фіалки.

Уздовж дороги, що стелиться поміж озимини, теж упали разки жайворонкових пісень, проросли трепетними сокирками — скільки їх сяє, скільки мерехтить!

Якби не водилось жайворонків, то, мабуть, земля ніколи б не була така прекрасна!

А восени жайворонки зі своїми чудотворними піснями відлітають до вирію. Сиротіють без них степи й небеса, сиротіють людські душі.

Зима, білі сніги, метуть хурделиці, січе пороша, від морозу лунко тріскається лід на річці. Де забарилась весна, чому не квапиться в рідні краї?

Та ось повернулась із вирію весна, а з нею повернулись додому й жайворонки. Прилетіли не самі, а разом із своїми піснями. Бо пісні жайворонкові на чужині скучали за нашими степами, за привіллям. Ось вони злетіли в піднебесся і зазвучали — одна, друга, третя! Безліч пісень зазвучало над рідною землею, і їхні звуки, напоєні сонцем, пронизані радістю, посіялись додолу, впали на родючий грунт. І з того посіву зійшло, зазеленіло, забуяло, заквітло — від обрію до обрію!

Ось тут жайворонки посіяли рясну пшеницю, тут із їхніх пісень проросло жито, а ген із чарівних пташиних звуків зазеленіла лугова м'ята, запахло чебрецем, засивіло полином. Сіються над землею жайворонкові пісні, віщуючи врожай і достаток

Така, здається, непримітна сіра пташка, а здатна оновити світ своїми піснями!

Співай, щасливий жайворонку, над степами у піднебессі!

1 год назад

Предмет: Математика, автор: mirnyysashuta

Помогите с заданием пожалуйста.

7 лет назад

Предмет: Русский язык, автор: Фантом19991111

Помогите срочно! Нужен краткий пересказ теста ниже:

Однажды ночью я проснулся от того, что мне показалось, будто я

оглох во сне. Я долго лежал, прислушиваясь, и понял, что это не я

оглох, а просто за стенами дома наступила невероятная тишина. Та-

кую тишину называют мертвой. Умерло все: и дождь, и ветер, и бес-

покойный сад. Слышно было только посапывание кота.

Я открыл глаза. Комнату заливал белый, ровный свет. Я встал и

подошел к окну: на улице все было снежно и безмолвно. Высоко в

небе стояла чистая луна, а вокруг нее переливался желтый круг.

Когда же успел выпасть первый снег? Я подошел к часам. Чер-

ные стрелки показывали два часа. Уснул я в полночь. Это значит, за

два коротких часа и поля, и леса, и сады так переменились.

На ветку клена в саду села большая черная птица. С ветки посы-

пался снег. Птица уже давно улетела, а снег все падал, как стеклян-

ный дождь. Потом снова все стихло.

Проснулся Рувим. Он долго смотрел в окно, потом сказал:

— Первый снег очень к лицу земле.

И действительно, земля была красива, как застенчивая невеста.

Утром все на улице хрустело: подмерзшие дороги, и листья на

крыльце, и торчавшие из снега черные стебли крапивы.

К чаю пришел дед Митрий и поздравил с первопутком.

— Земля умылась, — сказал он, — снеговой водой из серебряно-

го корыта.

— Откуда это ты взял такие слова, Митрий? — спросил Рувим.

— А это мне еще мать рассказывала, что раньше девицы умыва-

лись снегом из серебряных кувшинов. Потому и красота их долго

хранилась. Это еще до Петра было, когда в здешних лесах разбойни-

ки купцов гоняли.

В первый зимний день нельзя было сидеть дома. И мы отправи-

лись на лесные озера. Дед Митрий проводил нас до опушки, но

дальше не пошел — «ломота в костях не пущала».

В лесах было торжественно, светло и тихо.

День как будто дремал. С пасмурного высокого неба сыпались

одинокие снежинки. Мы осторожно дышали на них. Они превраща-

лись в капли чистой воды, потом мутнели, смерзались и скатывались

вниз, как бисеринки.

Мы ходили по лесам до самых сумерек. Обошли все знакомые

места. Снегири сидели нахохлившись на ветках рябины.

Мы сорвали несколько гроздей охваченной морозом красной ря-

бины. Это было последнее напоминание о лете, об осени.

Становилось все темнее и тише. И вот посыпал густой снег. Он

таял в черной воде озера, щекотал лицо, порошил серым дымом лес.

Зима начала хозяйничать на земле. Но мы знали, что под снегом

еще были свежие цветы, что в домах будут топить печи, что с нами

остались зимовать синицы. И зима понравилась нам так же, как и

лето.

7 лет назад

Скажіть,що таке морфема?:-)

Ответы