Предмет: Русский язык, автор: Ангелиша2006

соедини линиями основы имён прилагательных с подходящими по смыслу именами существительными так чтобы можно было составить словосочетание допиши окончания имен прилагательных укажи число род и падеж прилагательных у имен прилагательных во множественном числе род не определяется.
На морск... городе
иглами
небе
лучами
гальке
книгу
ветру
портфель
Под ярк...
На сильн...
Швейн...
В больш...
В син...
Стареньк...
Интересн...

Простите за оформление!

Ответы

Автор ответа: Polly2908
4

Под яркими лучами( мн.число, твор.пад.)

На сильном ветре (м.род, ед.ч., пред.пад.)

Швейными иглами( мн.числ,, твор.пад.)

В большом городе( м.род, ед.ч., пред.п.)

в стареньком портфеле (м.род, ед.ч., пред.пад)

В синем небе (ср.род, ед.ч., пред.пад.)..

Интересную книгу( ж.род, ед.ч., вин.пад.)

На морской гальке(ж.род, ед.ч., пред.пад)


Ангелиша2006: спасибо огромное!!!
Автор ответа: SvetaX16X
1
В синем небе(П.п,ед.ч,м.р)
Под яркими лучами(мн.ч,Тв.п,)
На морском городе(м.р,ед.ч,П.п)
Интересную книгу(ж.р,ед.ч,В.п)
Старенький портфель(м.р,ед.ч,Им.п)
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: 08Villager80
50 балів.
Контрольний переказ тексту розповідного характеру з елементами опису зовнішності людини
Зв’язне мовлення. Контрольний переказ тексту розповідного характеру з елементами опису зовнішності людини
Завдання:
Склади і запиши план переказу. Напиши докладний переказ тексту.
Дитя-зірка росло й виховувалося вкупі з
дітьми Лісоруба, їло і пило з ними за одним
столом і гралося разом з ними. З року в рік
хлопчик гарнішав, а жителі села тільки
дивувалися його красі, бо всі вони були
смуглолиці й чорняві, а цей мав личко біле й
ніжне, мов вирізьблене зі слонової кістки, і
золоті кучері — як пелюстки нарциса, і губи —
як пелюстки червоної троянди, і очі — як
фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. І
він стрункий, немов квітка в полі, де не
ступала нога косаря.
Проте ця врода обернулася йому на шкоду, бо виростав він гордий,
себелюбний і жорстокий. Дітьми Лісоруба і всіма іншими сільськими
дітьми він гордував, бо ж вони, мовляв, низького походження, а він
— шляхетного роду, адже походить від Зірки. І він називав дітей
своїми слугами. Він не тільки не мав співчуття до нужденних,
сліпих, калік, а ще й кидав у них камінцями та проганяв на шлях,
накрикував, щоб вони йшли просити хліба десь в інше місце, і жоден
жебрак, крім хіба найвідчайдушнішого, не наважувався вдруге
заходити в те село просити милостиню. Хлопець був ніби
заворожений своєю казковою вродою і насміхався й глузував з
нещасних та безпомічних. Себе ж любив, і влітку, коли стояли тихі
сонячні дні, він лежав у священиковому садку біля кринички і
посміхався собі з утіхи, милуючись своєю вродою.
Не раз, було, Лісоруб і його дружина дорікали йому за жорстокість
та байдужість.
Та Хлопчик-зірка не слухав їх, він тільки стояв понуро та посміхався
зневажливо, а потім знову біг до своїх ровесників і верховодив ними.