Предмет: Окружающий мир, автор: Eleonora1813

после летящего в небе самолета мы видим белый след.Что это?Почему это происходит?

Ответы

Автор ответа: dzagieva999
1
Это зависит от температуры и влажности воздуха
Одним из продуктов сгорания топлива является вода. Она добавляется к пару, содержащемуся в воздухе, увеличивая его влажность. Если для такой влажности температура окружающего воздуха ниже точки росы, то влага образует за двигателями белые конденсационные следы. На малых высотах они состоят из капель воды, которые обычно быстро испаряются, и след исчезает. А вот когда самолет идет на большой высоте, где температура воздуха ниже –40 °С, пар сразу конденсируется в ледяные кристаллы, которые испаряются гораздо медленнее.
это должен быть правильный овет.Но вкрайнем случае так думаю я.
Похожие вопросы
Предмет: Психология, автор: kotova20022
Завдання 7. Встановіть, про які операції мислення йдеться в наведених нижче літературних прикладах.
А. Часто мені приходить на думку: чого б то чоловікові так дуже
пристращатись на сім світі до чого-небудь, не то щоб до якої вещі, а то хоч би і
до наймиліших людей: жінки, діточок, щирих приятелів, і других? Перше усього подумаймо: чи ми на сім світі вічні? (М. Вовчок «Маруся»)
Б. От опинивсь на невеличкім горбу по той бік місточка; став, обернувся лицем до його; глянув на рудку; перевів погляд на крайнє жито. «Отже, тут кращі хліба, ніж під селом», – подумав сам собі, – «тут, мабуть, сильніший дощ пройшов…» Знов повернувся і рушив далі. (П. Мирний «Хіба ревуть воли як ясла повні»)
В. Учителька взяла якусь срібну кульку на поличці і пропустила її вкільце, а потім підігріла кульку на спиртівці, і вона вже не могла пройти в кільце Хоча це була та сама кулька!
– Бачите, діти, – сказала вчителька, від нагрівання тіла розширяються,
збільшуються, а від холоду стискуються.
«Ач, цікаво! – подумала Галочка, – прийду додому і обов’язково посаджу
на батарею мишку. Хай сидить, поки не збільшиться». (О. Довженко
«Галочка»)
Г. – Еге, так ось воно як! Очима видно, а чим же чути? – Знов рознімає і
затулює рот – чути! Далі очі – все чути. Аж ось прийшла думка – заткати пальцями вуха. Шум-шум-шум. А то що таке? Чути шум, але не чути ні кудкудакання курей, ні кевкання кані. Віднімає пальці – чути кудкудакання, а шуму нема. Другий раз – те саме. Що се таке? – міркує сам собі Мирон. – Еге, знаю вже! Вухами чую кудкудакання, а пальцями чую шум! Аякже, аякже! (І. Франко «Малий Мирон»)