Предмет: Русский язык, автор: makarovalera76

Спишите предложения, вставьте пропущенные знаки препинания, определите вид предложения, сделайте схему. Образец: Когда я вышел на дорогу, я увидел большого оленя. (Когда- =), [ - = ]. СП Я полагаю что вы не были снежной зимой в холодном лесу. Там лежат согнутые деревья так низко что только зайцу под ними проскакать. Березка вершиной забирала падающий снег. От этого вырос ком и вершина стала сгибаться. Вершина так наклонилась что погрузилась в снег и примерзла до весны. Под этой аркой проходили звери и пробирались люди на лыжах. Я знаю волшебное средство чтобы идти по такой дорожке, не наклоняясь. Я беру хорошую палочку и стучу по склоненному дереву. Снег валится вниз а дерево прыгает вверх и уступает мне дорогу. Медленно я иду утром по лесу и волшебным ударом с наслаждением освобождаю дерево.

Ответы

Автор ответа: tutidajewe
7
Я полагаю что вы не были снежной зимой в холодном лесу. Там лежат согнутые деревья так низко, что только зайцу под ними проскакать. Березка вершиной забирала падающий снег. От этого вырос ком и вершина стала сгибаться. Вершина так наклонилась, что погрузилась в снег и примерзла до весны. Под этой аркой проходили звери и пробирались люди на лыжах. Я знаю волшебное, средство чтобы идти по такой дорожке, не наклоняясь. Я беру хорошую палочку и стучу по склоненному дереву. Снег валится вниз, а дерево прыгает вверх и уступает мне дорогу. Медленно я иду утром по лесу и волшебным ударом с наслаждением освобождаю дерево.

makarovalera76: я просила не просто списать , а выполнить задание , спасибо
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Аноним
написати стислий переказ тексту, даю (100 БАЛ) СРОЧНО!!! прошу
. Сім'я Голованчиків
Сім'я Голованчиків любила обідати на свіжому повітрі, у дворі, за одним столом. Двір у них був розкішний: увесь заріс кропивою, лопухом, високим, більшим за коноплі, чорнобилем, курячою сліпотою, веселим колючим татарником. Цілий ліс стояв у дворі, а посеред того глухого лісу батько викошував на літо маленьку латку-галявинку, щоб збирати було куди дітей, та діти й так розлазилися, губилися в лопухах та під темною й дурноп'янкою бугилою, і догукатися малих бісенят часто не можна було до самої ночі. На викошеній галявинці стояв у них стіл на одній нозі, на вербовому стовпчику, який прогнив біля землі і хитався. Це був і не стіл, а збита з дошок стільниця. На ній весело товклися вдень горобці, залишаючи за собою біленькі квіточки посліду. Лавки навкруг столу давно попадали, і, щоб на них сидіти, кожного разу діти-голованчики підмощували під них цеглу. Сім’я Голованчиків любила обідати на свіжому повітрі, у дворі, за одним столом. Двір у них був розкішний: увесь заріс кропивою, лопухом, високим, більшим за коноплі, чорнобилем, курячою сліпотою, веселим колючим татарником. Цілий ліс стояв у дворі, а посеред того глухого лісу батько викошував на літо маленьку латку-галявинку, щоб збирати було куди дітей, та діти й так розлазилися, губилися в лопухах та під темною й дурноп’янкою бугилою, і догукатися малих бісенят часто не можна було до самої ночі. На викошеній галявинці стояв у них стіл на одній нозі, на вербовому стовпчику, який прогнив біля землі і хитався. Це був і не стіл, а збита з дошок стільниця. На ній весело товклися вдень горобці, залишаючи за собою біленькі квіточки посліду. Лавки навкруг столу давно попадали, і, щоб на них сидіти, кожного разу діти-голованчики підмощували під них цеглу. От сімейка всілася обідати. Половину місця за столом займала мати. Звали матір Оляна, Оляна Омелянівна, і була вона біла, пухка, уся розпливалася од пишного тіла. Світилася вона за столом, як тепла, обкупана сонцем хмара над лугом, хмара-паляниця, хмара-лебідка. А як світились її руки з ямочками, а її рум’янці на всю щоку! Батько Голованчиків, просто Голованчик, сидів проти неї, немов сухий пеньок на дорозі. Він був дрібнуватий від роду, сухоплечий, нервовий, увесь порослий якоюсь наїжаченою темно-рудою щетиною. Коли вони вдвох, Оляна і Голованчик, виходили на вулицю, сусіди не раз лукаво переморгувалися, виглядали з дворів. Усім кортіло подивитися на цю показну пару. Пливла над землею дорідна Оляна, а коло неї, ледве дістаючи їй до плеча, швиденько тупав Голованчик, щось говорив їй, розтлумачував і тут же блискав прудкими в’їдливими очима у двори, на сусідів. «Ач! – стиха побуркував жінці. – Виглядають! Цирк їм тут!»​
Предмет: ОБЖ, автор: SparklingChampagne