Предмет: Русский язык, автор: Akhtyamova1

Выписать из худ.литературы 8 предложений с примерами различного написания наречий, выполнить полный синтаксический разбор (хар-ка,схема - обязательны).

Помогите пожалуйста
Даю 25 баллов

Ответы

Автор ответа: butterfly53
2
1. Тяжёлая рама бесшумно скользнула вниз. (Панова.)
2. Кирилл сидел прямой, мальчишески загнув ступни за ножки стула.(Федин.)
3. 
Наутро часть полка выступила из хутора. (Шолохов.)
4. 
Мать ходила взад и вперёд и смотрела на сына. (М. Горький.)
5. 
Жил он чрезвычайно своеобычно. (Герцен.)
6. 
По улицам слона водили, как видно, напоказ. (Крылов.)
7. 
Ромашов угрюмо смотрел вбок. (Куприн.)
8. 
Ax ты, мерзкое стекло! Это врёшь ты мне назло. (Пушкин.)
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Аноним
написати стислий переказ тексту, даю (100 БАЛ) СРОЧНО!!! прошу
. Сім'я Голованчиків
Сім'я Голованчиків любила обідати на свіжому повітрі, у дворі, за одним столом. Двір у них був розкішний: увесь заріс кропивою, лопухом, високим, більшим за коноплі, чорнобилем, курячою сліпотою, веселим колючим татарником. Цілий ліс стояв у дворі, а посеред того глухого лісу батько викошував на літо маленьку латку-галявинку, щоб збирати було куди дітей, та діти й так розлазилися, губилися в лопухах та під темною й дурноп'янкою бугилою, і догукатися малих бісенят часто не можна було до самої ночі. На викошеній галявинці стояв у них стіл на одній нозі, на вербовому стовпчику, який прогнив біля землі і хитався. Це був і не стіл, а збита з дошок стільниця. На ній весело товклися вдень горобці, залишаючи за собою біленькі квіточки посліду. Лавки навкруг столу давно попадали, і, щоб на них сидіти, кожного разу діти-голованчики підмощували під них цеглу. Сім’я Голованчиків любила обідати на свіжому повітрі, у дворі, за одним столом. Двір у них був розкішний: увесь заріс кропивою, лопухом, високим, більшим за коноплі, чорнобилем, курячою сліпотою, веселим колючим татарником. Цілий ліс стояв у дворі, а посеред того глухого лісу батько викошував на літо маленьку латку-галявинку, щоб збирати було куди дітей, та діти й так розлазилися, губилися в лопухах та під темною й дурноп’янкою бугилою, і догукатися малих бісенят часто не можна було до самої ночі. На викошеній галявинці стояв у них стіл на одній нозі, на вербовому стовпчику, який прогнив біля землі і хитався. Це був і не стіл, а збита з дошок стільниця. На ній весело товклися вдень горобці, залишаючи за собою біленькі квіточки посліду. Лавки навкруг столу давно попадали, і, щоб на них сидіти, кожного разу діти-голованчики підмощували під них цеглу. От сімейка всілася обідати. Половину місця за столом займала мати. Звали матір Оляна, Оляна Омелянівна, і була вона біла, пухка, уся розпливалася од пишного тіла. Світилася вона за столом, як тепла, обкупана сонцем хмара над лугом, хмара-паляниця, хмара-лебідка. А як світились її руки з ямочками, а її рум’янці на всю щоку! Батько Голованчиків, просто Голованчик, сидів проти неї, немов сухий пеньок на дорозі. Він був дрібнуватий від роду, сухоплечий, нервовий, увесь порослий якоюсь наїжаченою темно-рудою щетиною. Коли вони вдвох, Оляна і Голованчик, виходили на вулицю, сусіди не раз лукаво переморгувалися, виглядали з дворів. Усім кортіло подивитися на цю показну пару. Пливла над землею дорідна Оляна, а коло неї, ледве дістаючи їй до плеча, швиденько тупав Голованчик, щось говорив їй, розтлумачував і тут же блискав прудкими в’їдливими очима у двори, на сусідів. «Ач! – стиха побуркував жінці. – Виглядають! Цирк їм тут!»​
Предмет: ОБЖ, автор: SparklingChampagne