Предмет: Українська мова, автор: СофияТроценко

Допоможіть написать твір переказ "Маємо душу"

Ответы

Автор ответа: АндрейКотенко
9
Маємо душу

Є така притча. Повінь на Закарпатті. Чоловік прокинувся у своїй хаті тоді, коли вода сягнула печі, де він міцно спав. Поліз на горище, вибрався на дах. Почав благати Бога: “Господи милостивий і милосердний, порятуй мене!”

Підпливли рятувальники на човні.

-        Дядьку, перелізайте в човна!

-        Я почекаю, мене Бог порятує.

Вода прибуває. Чоловік молиться. Вдруге й утретє підпливали рятувальники, але він знову відмовився. Врешті вода сягнула горла, рота, очей. Утонув.

Коли його душа постала перед Богом, вона спитала:

-        Чому Ти не врятував мене?

-  Я тричі хотів тебе порятувати, посилаючи човна, - відповів Бог. – Ти відхилив мою поміч.

Ця притча стосується й нашої Вітчизни. Господь подав Україні свого рятівного човна.

Мусимо пам’ятати: Бог прихильний-таки до України й українців. Адже наперекір багатьом трагедіям і потрясінням ми збереглися як повноцінний і самобутній народ, а не якесь напівзабуте плем’я.

Після багатьох воєн у нас збереглися Софія і Києво-Печерська лавра, збереглося багато давніх ікон, наділених чудодійною силою.

Ми маємо сотні тисяч унікальних пісень, неповторне мистецтво писанкарства, вишивання, різьблення, дерев’яної архітектури, народного живопису. Маємо рідкісної енергетики і веселого зухвальства народні танці. Маємо мудрий і делікатний гумор. Маємо свою оригінальну культуру.

Отже, маємо Душу. Її не заперечить ніхто. Найлютіший наш ворог не заперечить

Похожие вопросы
Предмет: Алгебра, автор: fleshmainer
Предмет: Українська мова, автор: tinazovasof
СРОЧНО ДАМ 50 БАЛОВ
3. Відновити текст, визначивши межі речень. Списати, поділивши висловлювання на абзаци й розставивши потрібні розділові знаки.
ЛИСТОПАД Дерева сплять я це бачила до останніх хвилин каштан притримував листя засохле зморщене але ще живе до останніх хвилин він чекав сонячного промінця не можна кидати жовтого листя напризволяще до останніх хвилин він чекав борючись з негодою й дочекався сонця морозний ранок каштан засинав а листя зморщене покручене все ще було живе «До наступної весни!» співав листок залишаючи гілку і плавно линув донизу підбадьорений променями сонця куди не глянь всюди лежать килими iз листя виблискуючи на сонці летять Humku, 3 яких мчуться перші по-справжньому осінні павутини днів листопад дерева як люди весною народжуються влітку розквіт і радість восени прощальний сонячний промінь остання радість похмурий сон листопад... (За А. Зеленською).​