Предмет: Русский язык, автор: никита2531

сообщение на тему что важно знать о составе слова


sДашуткаS: Тут уже есть этот вопрос, третий раз за сегодня вижу его, даже на 1 ответила.

Ответы

Автор ответа: sДашуткаS
1
Слова состоят из значимых частей— морфем. Морфема — это наименьшая, неделимая часть слова, обладающая значением. Морфемы: корень, приставка, суффикс, окончание и основа. 

Корень — это единственная обязательная часть слова. Слов без корня нет.
Приставка — это значимая часть слова, которая стоит перед корнем или другой приставкой.
Суффикс — это значимая часть слова, которая стоит после корня.
Окончание — формообразующая морфема, выражающая грамматические значения рода, лица, числа и падежа (хотя бы одно из них!). Части речи не имеющие окончания: наречия и деепричастия.
Основа – часть слова без окончания. 

Роль каждой морфемы: 
-приставка и суффикс образуют новые слова
-окончание служит для связи слов в словосочетании или предложении и содержит в себе грамматические признаки той или иной части речи
-корень содержит в себе лексическое значение слова.

нашла)
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Аноним
Визначте тему, основну думку, тип мовлення й стиль тексту. Доберіть заголовок.

Півосені, зиму й піввесни на радіо «Вежа», що в Івано-Франків-ську, існувала програма «Щоденник». Щоденником її можна було назвати лише тому, що програма виходила щодня, крім суботи й неділі. Придумувати трихвилинну оповідь доводилося постійно.
Коли укладалася книжка, я мав можливість цілковито пере-інакшити її, дописавши щось таке, про що не говорив, але хотв би сказати. Про те, як... Але про це буде вже інша книжка. Ця за-лишиться відкритою - випадковою, недовершеною, готовою прийняти щось інше. Адже зроблена вона лише для того, щоб на кожну прочитану історію кожному хотілося 6 відповісти якоюсь своєю, нічим не гіршою. Ось один із весняних записів.
Міські мешканці звикли оцінювати погоду й різні природні
явища лише з огляду на їхні зручності та вигоди. Селяни, землероби, садівники, лісівники й пасічники думають не про себе, а про звірів, комах, дерева, бруньки, пагони, цибульки, зерна, квіти, листя, плоди, ягоди й коріння, якими вони опікуються. Зрештою, опікуються тільки для того, щоб з'їсти самим або віддати тим, хто живе в містах, і погоду оцінюють лише з огля-ду на власні вигоди. У цьому звуженні світогляду - причина найбільших нещасть людства.
Але так є споконвіків, і виявляється, що ті поодинокі люди, які чують спів трави, просто не можуть і вже ніколи не зможуть переконати зважати на нього тих, хто цього співу не чує.
Позавчорашній сніг сприймався по-різному: як неприємність, вибрик, жарт, радість, ускладнення, перешкода, безсенсовість, абсурд, фрагмент, який нічого, урешті, не значить і, крім кількох відкладених рейсів, нічого не змінює. Усе одно вже весна, і цей короткочасний сніговий бунт угамується через кілька днів. Сніг випав позавчора, а через кілька днів, тобто сьогодні, по ньому залишилися тільки сліди. Здається, він справді нічого не змінив.
Однак таке твердження правильне лише в системі координат людської антропоцентричної - логіки. Насправді два дні снігу врятували ціле плем'я, ціле військо Божих істот.
Цей маленький мужній і прекрасний народ уже знемагав від людської навали. Щодня його найкращих чоловіків, найвродливіших жінок із ненародженими дітьми, його найбільших мудреців убивали людські руки, а тіла вивозили до міста й там на площах виставляли на по-вільне тління. Люди руйнували їхні оселі, випорпували із землі їхні скарби, міняючи на гроші
для дешевих розваг.
День снігопаду й кілька днів укритої снігом землі дали можливість цьому народові пере-почити. За короткий час, відпущений до нового наступу людей, лісові племена крокусів, під-сніжників і пролісків устигли вже багато. Одні з них скинули в грунт запліднене насіння, інші відмерли, урятувавши цим самим підземну багаторічну цибульку від знищення, а переважна більшість просто перестала бути привабливою й через це позбулася незахищеності.
Тож дводенний сніг наприкінці березня не був марним. Можливо, завдяки йому на другу весну маленьке плем'я зможе скликати нове велике військо (За Т. Прохаськом).