Предмет: История, автор: Аноним

доклад о богине Исиде

Ответы

Автор ответа: MrFLIKIR
0

одна из величайших богинь древности, ставшая образцом для понимания египетского идеала женственности и материнства. Она почиталась как сестра и супруга Осириса, мать Гора, а, соответственно, и египетских царей, которые исконно считались земными воплощениями сокологолового бога. Она покровительствовала рабам, грешникам, ремесленникам и угнетённым, но прислушивалась и к молитвам богачей, девушек, аристократов и правителей[1]. Также она известна как защитница мёртвых и богиня-покровительница детей.

Имя «Исида» означает «трон», который является её головным убором. Как олицетворение трона, она была важным представителем власти фараона. Сам фараон рассматривался как её дитя, восседающее на троне, который она ему предоставила[2]. Её культ был очень популярен на всей территории Египта, но самые важные храмы располагались в Бехбейт эль-Хагар и, начиная с правления Нектанеба I, в Филах.

Исида — первая дочь Геба, бога земли, и Нут, богини Неба. Она вышла замуж за своего брата Осириса и зачала с ним Гора. Когда Сетубил её мужа и разбросал части его тела по Земле[3], Исида собрала их и восстановила тело своего супруга с помощью магии[4].

Этот миф играл важную роль в египетской культуре, например, считалось, что разлив реки Нил — это слёзы, которые Исида проливает о погибшем Осирисе. Поклонение Исиде было распространено во всем греко-римском мире и продолжалось до запрещения язычества в христианскую эру[5].

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: daryna2006121113
БУДЬ ЛАСКА......СРОЧНО!!!!!!!


Скласти важкий план до тексту:
ШАНУЙ ОДЕЖИНУ. А ЛЮДИ - ТЕБЕ (одяг) - УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ
В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока.

Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка ніби обрамляла тіло людини й захищала її від зла. Це ж стосується головного убору: для дівчат вінок, жінок — хустка, очіпок, намітка. За давніх часів люди уявляли світ у трьох вимірах. Верхній світ — небесний, світ богів. І головний убір ставав наче посередником між людиною та вищим світом.

Відомо, що зображення кола — це магічний знак, оберіг, символ сонця. Начільну пов'язку — стрічку, що служила оберегом і символізувала сонячний диск, дівчата носили з найдавніших часів.

Оберегом від зла був віночок, що плели дівчата. У повному українському вінку було дванадцять квітів, кожна з яких була символом: безсмертник — символ здоров'я, деревій — нескореності, барвінок — життя та безсмертя людської душі, цвіт вишні та яблуні — символ материнської відданості, любисток та волошка — вірності в коханні, ромашка — дівочої чистоти та цноти, ружа, мальва та півонія — віри, надії та любові, хміль (вусики) — гнучкості та розуму.

До віночка в'язали кольорові стрічки. Посередині світло-коричнева стрічка — символ землі-матінки, зліва та справа дві жовті — символ сонця, світло-зелена й темна — символи живої природи, краси та юності, далі йдуть синя та блакитна — символи неба й води; потім з одного боку оранжева — символ хлібу, з іншого фіолетова — символ розуму, малино-

ва — символ щирості та рожева — символ багатства; по краях вінка в'язали білі стрічки — символ чистоти, на лівій внизу вишивали сонце, на правій — місяць.

Вінок недаремно є одним з основних образів, що фігурують у зразках народної творчості. З ним дівчата ворожили, пускаючи його за водою й т. ін. Він був постійним атрибутом святкового одягу, особливо це стосується весілля.

Як уже зазначалося, магічним знаком-оберегом ще задовго до християнства був хрест. Він уважався символом чотирьох сторін світу — сходу, заходу, півночі та півдня. Намагаючись захистити себе з усіх боків від зла, хвороб, нечистої сили, наносили знак хреста на денце капелюха (на Поділлі), вишивали на крисах (на Львівщині).

А дівчата пришивали до гільця вовняні кульки спереду, ззаду та з обох боків, що теж служило знаком хреста та оберігало з чотирьох боків.

Оберегом був у давнину і пасок. Про це свідчить обряд „зв'язування пояса“ для хлопчиків, які досягли трьох років. Недаремно ж дуже часто зустрічаємо й у Біблії нагадування Ісуса своїм учням, щоб „рамена їхні були підперезані“.

А про людину, яка поводиться не так, як слід, негідно, у народі кажуть: „Він зовсім розперізався“.




ДЯКУЮ)