Предмет: География, автор: yabananq

Географическое положение тропических пустынь

Ответы

Автор ответа: Piraryky
0

  Само название тропические пустыни говорит о том,что они расположены в тропическом климатическом поясе.Они пересекаются Южным и Северным тропиками.

  Самая большая тропическая пустыня-это Сахара.Она простирается с севера на юг от 15 до 30 параллели,а с запада на восток от  Атлантического океана и до Красного моря.На юге Африки распложены пустыня Намиб и Калахари,которые простираются от 15 до 33 параллели,но расположены в западной части материка,возле побережья Атлантического океана и уходят вглубь на восток материка.

  Затем большую часть австралийского континента занимают тропические пустыни.Они распложены с 20 по 35 параллель и с запада от Индийского океана простираются до 143 меридиана на восток.

  Ещё одна крупная пустыня расположена на Аравийском полуострове и занимает практически его полностью от 38 до 13 параллели и от 33 до 60 меридиана.

 Есть ещё небольшая пустыня Тар на полуострове Индостан.Она простирается от 24 до 34 широты и от 65 до 75 меридиана.

  Также есть ещё небольшие тропические пустыни в Южной и в Северной Америке и в Евразии.

Приложения:
Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: Аноним
Визнач жанр прочитаного твору.

а) оповідання

б) казка

в) легенда


А.Литвин "Цвіркун"

Ріс собі на світі хлопчик.І дуже люди того хлопця любили,бо умів він співати,як ніхто на світі.Вечорами ,після денної роботи, коли можна було трохи спочити,сходилися старі й малі послухати пісню.Кожен хто чув хоч раз той спів,ніби набирав у груди сили й снаги,ніби пив живу воду з цілющого джерела.Співав хлопець про сонце, про квіти-трави,про землю. І кожна його пісня славила рідний край.Ті пісні хлопчина складав сам. А коли в нього питали,як це йому вдається,відповідав ,що все те- від квітів,дерев,води,птахів та звірів.

Якось прийшло в цей край лихо. Про співучого хлопчика прочули злі вороги й вирішили викрасти його.Темної ночі,коли він слухав пісню місячного сяйва,щоби потім переспівати її людям,схопили вони його й понесли у свої землі. Володар тої країни хотів мати співучого раба.Та хлопець йому не співав. Просили його- мовчав,били- мовчав.Тільки одного разу,змучений вкрай,завів тужну-тужну пісню. Від тої пісні німіли люди,а каміння плакало.Була вона про розлуку з рідною стороною.

Злий володар наказав відвезти хлопчика в його землю і, якщо він там співатиме ,убити. Тільки-но ступив хлопчик на рідну землю,одразу в нього вирвалася пісня,і в ній відчувалася радість і біль розлуки ,щастя і смуток. Котрись із ворогів замахнувся шаблюкою,щоб виконати наказ володаря,але шабля свиснула в повітрі, а хлопця не стало. Лише в зеленій траві застрибало маленьке чорненьке створіння. І задерикувато заспівало.Та так заспівало,що всі завмерли.

Відтоді й повелися на нашій землі веселі цвіркуни.Їхні пісні славлять рідну землю,звеселяють смутних. А хто понад усе любить батьківщину,той чує й в пісні маленького цвіркуна слова про красу нашої землі.

Снага- відчуття радості,душевного піднесення.

Задерикувато- трохи зухвало.