Предмет: Русский язык, автор: VIKAKULA

ПОДСКАЖИТЕ ПРИЧАСТНЫЕ ОБОРОТЫ, ДАЮ 20 БАЛЛОВ
У моря
Петька и Мишка устало плелись по пустынному берегу моря, усеянному галькой, отшлифованной волнами. От едва колышущегося моря на мальчиков веяло странным покоем и тишиной. Лучи не зашедшего еще за горизонт солнца скользили по легким волнам, набегавшим на берег.
Пропитанная полынным запахом длинная степная дорога, тянувшаяся к морю от далекого города, осталась позади, а впереди во всю даль и ширь расстилалось открытое море, не имеющее границ. И ребятам казалось, что они добрались до самого края света, что дальше уже нет ничего. Есть одно тихо плещущееся море, а над ним такое же бескрайнее небо, лишь кое-где покрытое бледно-розовыми облачками.
Мальчики, утомленные долгим путем, шли молча. Их головы прятались за ворохами сухого бурьяна, собранного ими для будущего костра. (117 слов)

Ответы

Автор ответа: Irinapatrikeeva
15
усеянному галькой, отшлифованной волнами, набегавшим на берег, пропитанная полынным запахом, тянувшаяся к морю от далекого города, не имеющее границ, покрытое бледно-розовыми облачками, утомленные долгим путем, собранного ими для будущего костра
Вроде ничего не пропустила:)
Автор ответа: Mardjona
5
Усеянному галькой,отшлифованной волнами. Набегавшим на берег. Не имеющее границ. Тянувшаяся к морю от долекого дома. Утомленные долгим путём. Собранного ими для будущего костра
Похожие вопросы
Предмет: Физика, автор: Anonimkah
Предмет: Українська література, автор: vtorayapota3
Літературний диктант «Впізнай героя»
за повістю М. Стельмаха «Щедрий вечір»
1. Широка полотняна спідничка дзвоником кружляє навколо її босих ніг, а коси вигойдуються, куди їм хочеться.
2. Я й досі стрічаюсь з сонцем у полі, в лісах чи на річці і привчаю до цього своїх дітей.
3. Як вона любила робити і в городі, і в полі, і в лузі, і в лісі і тихо втішатися зробленим.
4. Одразу сміються очі, брови, губи й довгі вуса, до яких підбирається вогонь. Ось чоловік підводиться од багаття, скидає, вітаючись, бриля, і ми бачимо на його голові сиву розкуйовджену зиму.
5. Ось вона побачила мене, і ласкава посмішка обметала її уста і всі молоді зморшки навколо очей.
6. І виріс хлопець за літо нівроку, і кирпа в цьому році не взялась лускою. Гарний, гарний, шкода тільки, що чуб потемнів.
7. Живе на пасіці в лісах, а увесь рік пахне вощиною, медом і травами. Він має дуже гарні, що плачуть на морозі, очі, лагідну посмішку і трохи скорботні уста, на які не назбирувались ні злоба, ні погане слово.
8. Мовчки пряла свою пряжу – красиво з відведеної руки аж до самої долівки пускала тугий починок; він гудів, неначе джміль, і десь навівав ті видіння, коли по лузі чи в лісах, розганяючи джмелів, нахилиться до трави наша корівчина.
9. Талант мого діда найбільше успадкував … , – він був і ковалем, і слюсарем, і столяром, і стельмахом, і токарем.
10. Ой, яка вона гарна сьогодні в новенькій спідничці, сачку і великій терновій хустці.
11. А який він важний стає, навіть не посміхається, коли виносить корівчині покуштувати кожної страви, зготованої на свят-вечір.
12. Чуєш, Михайле, ніщо не повинно гнути людину чи висіти в неї на шиї: ні ярмо, ні ланцюжок, ні хрест, ні навіть олівець. Зрозумів?