Предмет: Литература, автор: Аноним

Напиши сочинение на одну из тем мое путешествие в историю детской литературы

Ответы

Автор ответа: albinaoganezo
0

« История детской литературы началась в X веке. Ещё Ярослав Мудрый прославляет пользу книг для детей, а внук его Владимир Мономах написал рукопись «Поучение» своим детям. Первая рукописная книга для детей был учебник латинского языка «Донатус». Его написал в 1491 году русский дипломат Дмитрий Герасимов. От него же дошла до наших дней записи русской народной сказки. Первой детской печатной книгой была «Азбука». Автором был русский первопечатник Иван Фёдоров в 1574 году. А в XVII веке иеромонах Савватий написал стихи для детей. Детская литература развивалась , в  XVIII веке императрица Екатерина II написала книги для детей. А любовь к чтению с детства подтолкнула Сергея Аксакова на написание детских книг. Н.И.Новиков издал первый детский журнал, а А.Шишков писал детские песни для детей. Очень важно читать и помнить эти произведения, без них не было бы современной литературы. Ведь без прошлого, нельзя понять будущего».

Крючков Рома:

« Человек не может знать всё о литературе. Многое ещё не раскрыто.  Давным-давно, когда ещё не было литературы, дети читали летописи. Слово летопись означало «повесть временных лет». Но чтобы написать летопись нужно быть грамотным, а учились только дети богатых людей. Летопись велась по годам, днём и ночью, зимой и летом. Самый первый детский писатель Савватий, отдал свою жизнь монашеству и поучениям. Позднее писали стихи и поучения Карион Истомин, Семион Полоцкий. Книши были знамениты, что даже правители стали интересоваться ими. Например: поучения Владимира Мономаха, Екатерина II издала 8 книг для детей. Самый первый журнал был издан Н.Новиковым «Детское чтение для сердца и разума». Детская литература важна для детей, так как в них содержатся рассказы для сердца. Без детской литературы детям будет сложно развиваться».

Логинова Вита:

« О далёком прошлом нашей Родины мы узнаём из книг. Самые первые книги для детей были рукописными. Они создавались монахами. Дети в те времена читали религиозные книги: библию, Ветхий и Новый завет, летописи. Мало детей умели читать, им читали взрослые. Авторами первых произведений для детей были Савватий и Дмитрий Герасимов. Справщик Савватий был очень образованным и уважаемым человеком. Он писал «Азбуковое чтение»,   «Вся кому не бывати во учении». В книгах Савватия говорится о том, что надо учиться старательно, чтобы быть грамотным человеком. Дмитрий Герасимов написал сказку «О поселянине и медведице». Детсике поэты  Симеон Полоцкий и Карион Истомин писали об отношениях детей к взрослым, о Земле, о значении книг в жизни. Даже императрица Екатерина II написала восемь книг для детей. Это были сказки, азбука, рассказы. Позже появляются автобиографические книги, мемуары. Андрей Болотов написал удивительную книгу «Жизнь и приключение Андрея Болотова, написанные самим им для своих потомков», рассказ о себе, о жизни людей своего времени. Первый русский журнал для детей издаёт Николай Иванович Новиков. Он писал в журналах нравоучительные и познавательные статьи. Мне было очень интересно узнать о первых детских писателях и книгах. Авторы учат нас любить книги, читать их, чтобы быть грамотным человеком!»

Похожие вопросы
Предмет: Английский язык, автор: ignatovyal
Предмет: История, автор: Аноним
СРОЧНО ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА

Які положення з наведеного уривка документа свідчать про обмеження влади гетьмана у внутрішній та зовнішній політиці?

З Конституції Пилипа Орлика: «Ми, старшина, кошовий отаман і все Військо Запорізьке, укладаємо договір з ясновельможним гетьманом і постановляємо... навічно зберігати у Війську Запорізькому такий закон, щоб у нашій батьківщині першість належала генеральній старшині як з огляду на її високі служби, так і у зв’язку з постійним перебуванням при гетьманах. Після неї у звичному порядку мають бути вшановані цивільні полковники... Окрім того, від кожного полку мають бути обрані за згодою гетьмана декілька знатних ветеранів, досвідчених і вельми заслужених мужів, для входження до публічної ради. Цій генеральній старшині, полковникам і генеральним радникам належить давати поради теперішньому гетьману та його наступникам про цілісність батьківщини, про її загальне благо й про всі публічні справи. Без їхнього попереднього рішення і згоди, на власний розсуд (гетьмана) нічого не повинне ні починатися, ні вирішуватися, ні здійснюватися. Через це вже тепер, при обранні гетьмана, за одностайною ухвалою встановлюються три Генеральні ради, які щороку збиратимуться у гетьманській резиденції. Перша - на свято Різдва Христового, друга - на свято Великодня, третя - на Покрову Богородиці.



На ці ради мають з’являтися відповідно до наказу згаданого гетьмана... не лише полковники зі своїми урядниками і сотниками, не тільки генеральні радники від усіх полків, але й посли від низового Війська Запорізького для слухання й обговорення справ, щоб взяти активну участь, під жодним приводом не ухилитися від призначеного часу. І коли гетьман запропонує публічній раді щось на обміркування, тоді усі без винятку муситимуть... прийняти правильне рішення, виконання якого жодною мірою не зашкодить гетьманській честі, не стане публічним тягарем для батьківщини, її розоренням - чого хай не станеться - чи бідою. Якщо ж, однак, поза цими вищеназваними генеральними радами з наперед визначеним терміном проведення виникне потреба у вирішенні, зміні чи виконанні якихось невідкладних справ, тоді... гетьман наділяється певною свободою влади і впливу, щоб вирішувати справи за порадою генеральної старшини. ...Отже, якщо надходитимуть якісь листи з іноземних країн, адресовані гетьманові, тоді належить його ясновельможності повідомляти (про них) генеральну старшину, а також розкривати відповіді, і щоб не було таємної писемної кореспонденції, особливо чужоземної і такої, яка могла б завдати шкоди цілісності батьківщини і загальному благу».​