Предмет: Русский язык, автор: RaGiAcTiV

Как указать признаки научного стиля?

RaGiAcTiV: Срочно!!!!

Ответы

Автор ответа: ermolaieva1238

Безличность автора – или сухое «мы» (предполагаем, делаем вывод, считаем и др.), или полное отсутствие указания на автора; монологичность речи.Обилие научной терминологии; масса речевых клише; минимум экспрессивно-эмоциональной лексики (а то и полное ее отсутствие).Преобладание существительных, прилагательных и наречий над глаголами, и, как следствие, – статичный, медленно читаемый и трудный для восприятия текст.Логичность и тезисность изложения.Обилие вводных слов, сложные конструкции предложений с массой приточных. Предельная насыщенность предложений словами, уточняющими различные понятия (явления)

RaGiAcTiV: Спасибо тебе!

Автор ответа: Globo1

Научный текст обладает точностью,доклажностю,логтчностью. одгако ему свойственна и образность. Например, для пояснения характерезуемых явлений употреб. сравнения, метафоры. В этих случаях сравнения точны: Бром получают подобно хлору.

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: История, автор: innamelnyk580071

Вилучити зайве,вибір пояснити:
а)Беретті,Меленський, Остроградський б)Чорна рада,Пан та собака,Настуня
Терміново потрібно!!!

1 год назад

Предмет: Литература, автор: aa9

Ідея твору диваки і зануди срочно пж

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: alexmullertoo

ДАЮ 80 БАЛЛОВ!!!!!!!
багатого батька був один син, а батько нажив худобу неабияк, а таки чесно: багато поту вилилося з нього, багато крові зіпсувалось, поки заблищали у нього в кишені червінці. Синові про те байдуже: він виріс серед червінців, та йому вони не дорогі були. Як дасть батько, то він так і сіє грішми, як половою, аж слід його сяє. Дививсь-дививсь на це батько - і гірко йому було, що син робити не хоче, а його заробленим добром так нехтує. Уже й казав, і вмовляв - нічого не вдіє. От й надумавсь батько. Пішли якось батько з сином до річки, посідали, балакають. Іде якийсь чоловік і несе горобця застріленого. І заманулося синові нащось того горобця купити,- зараз і виймає золотого.
- Дай мені! - каже батько.
Син дає. Батько заміривсь рукою стиха на річку, наче хоче золотого кинути, а син байдуже. Батько вдруге заміривсь. Син нічого. Узяв батько тоді та й кинув у воду червінця. Син навіть і не спитав батька, нащо то й до чого, а зараз поліз у кишеню та й вийняв другого червінця. Батько бачить, що лиха година, та й каже синові:
- Ось віддай мені капшука з грішми! Син дає.
Тоді батько знов:
- Іди ж ти,- каже,- як оце ти є, та зароби червінця! Як заробиш - то тоді приходь...
Син аж засміявся.
- Піду! - каже. А собі думає: "От розумний батько,- чи диво то - червінця заробити!"
От і пішов він: ішов він,- чи довго" чи ні,- та й замисливсь: "Що ж я робити1 вмію? Письма я знаю!" От і пішов він скрізь по городі шукати роботи письменської. Та куди не піткнеться - скрізь не треба. А тут уже й їсти хочеться. Продав він кожушинку - ходить у легенькому, а. вже холодна осінь.

Прийшов у бакалійницю, проситься у крамарчуки, у прикажчики.
Питаються в нього:
- Де ж ви були? Що знаєте?
- Я,- каже,- жив біля батька, був коло хліборобства...
- Та й тільки? - кажуть йому.- Не треба нам таких. Узять вас хіба за хлопця-попихача, та ви більше з'їсте, ніж заробите.
Що його робити? А тут холодно, а тут їсти хочеться!.. Пішов він до Дніпра, там пароходів та всяких суден без ліку стоїть. Нічого робити - найнявся він лантухи (чували) тягати. Так, як лозинка від вітру, гнувся він під тими лантухами важкими - ноги трусились, голова горіла. Увечері з незвички як упав на вулиці, так і заснув. Був би замерз, та солдат-поліціянт побачив - до поліції відвіз: думав, що п'яний.

Другого дня - те ж, третього, четвертого - усе те ж. Він уже й недоїдає, й недопиває, щоб більше грошей зоставалося, а ще далеко до золотого, бо й плата мала, і сили в нього небагато.
Робить - і так усю осінь і зиму проробив. І вже по весні зібралось у нього стільки грошенят, що виміняв він за них золотого. Тоді йде до батька. Прийшов, аж батько стоїть біля млина, саме біля річки.
- Здорові, тату!
- Здоров, синку! - каже батько.- Ну, синку, приніс?
Лізе син у кишеню та потихеньку, як скляне, виймає щось завернене у ганчірочку, а потім ще й у папірець,- еге, червінець,- та й боїться давати батькові.
Узяв батько, повертів того золотого у руках та як заміриться на річку... Син як ухопить батька обома руками за руку, як крикне:
- Ой батеньку, батеньку!..
А сам як не свій. Тоді батько засміявсь та й каже:
- Ну, тепер я бачу, що ти знаєш, почому ківш лиха, як дістається червінець. Ось тепер ти мені син, і моя худоба тобі буде.
І з того часу син годі вже гроші розкидати - такий працьовитий та хазяйновитий вробився.
зробити переказ та план до текст