Question

чому я хочу стати дизайнером

Answer 1

Коли я була ще зовсiм маленькою дiвчинкою, то мала багато ляльок. Всi
вони були рiзного розмiру й рiзного виду. Вони були такi рiднi менi,
гарненькi, я ïх любила сильно. Але був у них один недолiк: всi вони
мали лише по одному платтю. Деякi були одягненi в спiдницю й блузку, але
теж не мали одягу на змiну. Це мене засмучувало, i тому я вирiшила
допомогти ïм: власноручно створити для них щось новеньке. Моя мама
тодi пiдтримала мене й дала якихось клаптикiв тканини. Всi вони були
рiзнобарвнi i яскравi. Дуже тодi вони менi сподобалися! Я iз заохоченням
узялася за роботу. Перше плаття, що я зробила, було не дуже гарним i
витонченим, але менi воно дуже сподобалося, тому що я сама його
придумала, сама викроïла, сама змiтала й сама зшила на своïй
дитячiй швейнiй машинцi. Так це й почалося. Я шила рiзнi види одягу
для своïх ляльок: плаття, блузки, спiдницi, штани, i чим бiльше я
придумувала й шила, тим бiльше це менi подобалося. До того ж, чим бiльше
я працювала, тим краще в мене виходило: фасони були усе оригiнальнiше, i
шити я вмiла вже набагато краще, нiж спочатку. Мама навчила мене рiзним
видам шиття вручну, i тому я доповнювала машинне шиття ручним
орнаментом. Якось у школi я побачила оголошення про курси шиття. Вони
проводилися прямо в нашiй школi, у кабiнетi працi. Я довiдалася у
вчительки, у якi днi й у котрiй годинi вони проводяться. Також я
запитала, що ж менi знадобиться для занять. Вона вiдповiла, що менi
потрiбнi будуть мiлiметрова лiнiйка, сантиметр, бiльший зошит з полями
зсередини, нитки, голки, папiр для викрiйок, i, саме головне —
тканина. Разом з мамою ми купили все необхiдне… На заняттях ми
вивчали склад рiзних тканин, учили знаходити напрямок ниток у тканинi,
учителька показувала нам, як правильно наметувати вирiб, показувала
рiзнi способи, як це можна зробити. Перше, що я пошила пiд ïï
керiвництвом, був фартучек. Я була дуже задоволена, тому що вiн вийшов
саме по менi, був приємного рожевого кольору й всi шви в мене
вийшли такi ровненькие! Удома я вирiшила небагато змiнити фасон цього
фартучка, менi було цiкаво самоï, без чиєïсь допомоги,
зробити це. Я вже знала, що треба взяти за основу викрiйки, тому менi
було неважко побудувати небагато не таку, як ми робили на заняттях. За
два вечори я пошила фартучек, але зовсiм iншого фасону. Я подарувала
його бабусi на день народження, вона була дуже задоволена й сказала, що
в мене є дарування до цього. Менi було дуже приємно чути
такi слова. Потiм ми навчилися шити спiдницi, штани. I завжди вдома я
робила щось несхоже на те, що ми проходили на курсах, i завжди менi це
приносило задоволення й радiсть. Зараз ми вчимося шити плаття, i це дуже
цiкаво для мене, хоча й складнiше, нiж пошити спiдницю. Мама вже
дозволяє менi користуватися ïï швейною машинкою й це
дуже добре, тому що я можу все робити будинку — вiд моделювання
фасону й викрiйки до самого шиття, i не треба вже спочатку вдома
кроïти, а потiм строчити в школi. Коли я закiнчу школу, то хочу
бути дизайнером одягу, тому що це менi дуже подобається i я
вважаю, що зможу багато досягти в цiй областi.