Предмет: Русский язык, автор: Nast8yazzapo3lisaA

Перепишите предложения,раскрывая скобки и вставляя пропущенные буквы.Объясните написание не с наречиями.
1)Я отнюдь (не)вежливо вырвала свою руку из руки озадаче(н,нн)ого лиц...иста и брос...лась через весь зал к дверям.2)Д...ла у них шли весьма (не)важно.3)Бедная мамочка,она подума...т,что я попала под тр...мвай,потому что я всегда очень (не)осторожно перехожу улицу!4)Контрабас бл...стел свежим лаком и выгл...дел ничуть (не)хуже,чем в день своего создания.5)На улице как-то (не)увере(н,нн)о,не всерьез,но все же заморосил дождь.

Ответы

Автор ответа: Аноним
49
1.Я отнюдь ( з.с. )  не вежливо вырвала свою руку озадаченного лицеиста и бросилась через весь зал к дверям ..2.Дела у них шли весьма неважно( худо ) ..3.Бедная мамочка,она подумает,что я попала под трамвай,потому что я всегда очень неосторожно(  с риском )  перехожу улицу! 4.Контрабас блестел свежим лаком и выглядел ничуть не хуже,( степень сравн.) чем в день своего создания.5. На улице как-то неуверенно( = отсутствие уверенности)  ,не всерьез ( обстоятельств. наречие) ,но всё же заморосил дождь.
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Andrey1352
Нужен переказ текста
Хелп ми плиз

На математиці до класу, трохи накульгуючи, раптом зайшла
класна керівничка Ліда Василівна.


Клас доброзичливо загув, але раптом
забув і про математику, і про саму Ліду Василівну.


Адже за вчителькою ступала дівчина.
Така дівчина! Увесь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі – два
бездонні озерця, такої смарагдово-зеленої барви, яка могла тільки снитись.
Жмуток темного волосся був заколотий химерним кістяним гребенем і перехоплений
яскравою смарагдовою стрічкою. Стрічка обкручувала його по всій довжині, а
довжина – хіба таке буває в наш час? – до колін. Таку розкіш Софійка бачила
тільки на ляльці Барбі у вітрині найдорожчого магазину, та й то – один раз.


Мала ще нереальніше відчуття, ніж коли
побачила чудові сині черевички цієї дівчини.


Хвилюючись, Ліда Василівна повідомила
дітям, що до їхнього класу сьогодні приєднується ще одна дуже гарна учениця на
прізвище Підлісняк. Проте ім’я дівчини вчителька ніяк не могла пригадати.



Росава! Можна Росяниця. Можна й просто Рося! – злегка схилила голову новенька.
При цьому її вії стрепенулись, як сполохані перепелички. І Софійці здалося, що
весь клас ніби підкинуло в небо змахом тих чорних, густющих, магічних,
чаклунських вій. Голос Росави був чистий, гірко-солодкий, як чорний шоколад.


Ліда
Василівна втерла очі кінчиком хусточки і, гублячись у словах, пишномовно
повідомила, що вони приймають Росю Підлісняк у свою дружну класну родину, а
потім замислилася, куди посадити нову ученицю.


Учителька
шукала очима місце десь ближче до дошки, але Росава вже рішуче прямувала до
останньої парти.