Предмет: Русский язык, автор: alenagro

морфологический разбор слова заснеженный

Ответы

Автор ответа: oirinka2014

Начальная форма: ЗАСНЕЖЕННЫЙ
Часть речи: прилагательное
Грамматика: единственное число, именительный падеж, качественное прилагательное, мужской род, неодушевленное, одушевленное
Формы: заснеженный, заснежённый, заснежённого, заснеженного, заснежённому, заснеженному, заснежённым, заснеженным, заснежённом, заснеженном, заснежённая, заснеженная, заснежённой, заснеженной, заснежённую, заснеженную, заснежённою, заснеженною, заснежённое, заснеженное, заснежённые, заснеженные, заснежённых, заснеженных, заснежёнными, заснеженными, заснежён, заснежен, заснеженна, заснеженно, заснеженны, заснеженнее, заснеженней, позаснеженнее, позаснеженней

alenagro: мне не нужно скопированное из инета

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Биология, автор: gajiaevak

Как влияет на наш организм физический труд

1 год назад

Предмет: История, автор: tttttttttt11ttt

Коротко
Чим була викликана поява опозиції до Липневої монархії?

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: dashasizova21

ПОМОГИТЕ!!! 100 БАЛОВ
Підкресліть синтаксичні центри.
1. Неправда, що у правди сто облич, що можуть гендлярі за могорич на правду кривду перелицювати… (І.Муратов). 2. Ні, не буде душі людської зігрівати дзвінкою мовою чужою перевертень, що рідне слово в собі згасив, неначе ватру, яка в душі палахкотіла із днів дитинства (Д.Павличко). 3. Живемо так, що доля одного переплітається з долею іншого, немов коріння дерев, які ростуть поруч (М.Томенко). 4. Писав [Шевченко] просто, тепло й серйозно, як пишуть старшій сестрі, яка все зрозуміє, все відчує, що треба так чи інакше вирвати його звідси, поки жива його душа, поки не зник його талант, поки палає в ньому бажання жити (З.Тулуб). 5. Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і поставити слова чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них, як сонце на Великдень, і радувало людські серця у великі і трудні часи (О.Довженко). 6. Свою повинні ми творити долю, бо, хай мине десяток літ чи сто, ніхто чужий нам не засіє поля і лемеша не викує ніхто (О.Довгий).