Предмет: Русский язык, автор: aydan2002

Предложение со словом незачем

Ответы

Автор ответа: daria200403
0
Тит встревожился не меньше меня, но Лира заявила, чтонезачем ее будить по пустякам, и что завтра утром нам будет стыдно, а сейчас пора спать.(Шумилов П.Р. Слово о драконе) Все, оказывается, уже было,незачем изобретать колесо.(Шумилов П.Р. Слово о драконе) Кажется, дед его все запасы родовой ярости истратил сам, так что на Яшку ничего не оставалось, а может, он и истратил их на себя, чтобы Яшке просто незачем было приходить в ярость.
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: dariapereviazko
допоможіть! добрі людии! знайдіться! 100 балів!
Контрольний стислий письмовий переказ розповідного тексту в художньому стилі про виконання певних дій Випікання хліба Процес випікання хліба не є простим. У цей день жінка одягала чисту сорочку й вишитий рушник, бо здавна в Україні особлива увага приділялася охайності жінки та чистоті рук.Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягала чисту сорочку, підв’язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я крізь сон чув її лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!». Незабаром кімната освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум' я лизало своїм язиком челюсті. Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли воно нарешті ставало в 'язким, як гума, і вже важко було працювати руками, мати призупиняла роботу, будила свою родину й годувала сніданком. Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків.За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть не встигав уволю надивитися. Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний листок, змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле тісто паляниці нариз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, паче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька проштрихів, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.​