Предмет: Русский язык, автор: Danila2323

составить 6 предложений с вставным словом

Ответы

Автор ответа: soksok1
1

Мелодия русской песни (если вы ее слышали) прекрасна. Если вы ее слышали - вводное предложение.

Долга полярная ночь, к счастью, и ей приходит конец. (вводное слово - к счастью)

Действительно, нужно выучить эту тему. (вводное слово - действительно)

Сейчас, кажется, пойдет дождь. (вводное слово - кажется)

Наверное, его нет дома. (вводное слово - наверное)

Ты, по-моему, ленишься. (вводное слово - по-моему)


soksok1: оу
Danila2323: а ты
soksok1: тож
soksok1: я дальше помогать
Danila2323: ясно я из Украины что значит дальше помогать тип ты
Danila2323: добавишь вк
Danila2323: и будешь помогать когда попрошу
Danila2323: так?
Danila2323: ей ты где
Danila2323: Имиль ты где
Похожие вопросы
Предмет: Другие предметы, автор: korzanpavlo7
Предмет: Українська мова, автор: dariapereviazko
умоляю! допоможіть!
Контрольний стислий письмовий переказ розповідного тексту в художньому стилі про виконання певних дій
Випікання хліба
Процес випікання хліба не є простим. У цей день жінка одягала чисту сорочку й

вишитий рушник, бо здавна в Україні особлива увага приділялася охайності жінки

та чистоті рук.Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягала чисту

сорочку, підв’язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я

крізь сон чув її лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець, аж віко

підпер!». Незабаром кімната освітлювалася живими зайчиками,

спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострілами. Піч

гоготіла, коли полум'

я лизало своїм язиком челюсті.

Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве

видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого

ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли воно

нарешті ставало в

'язким, як гума, і вже важко було працювати руками,

мати призупиняла роботу, будила свою родину й годувала сніданком.

Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб

наламати широких капустяних листків.За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На засланому простирадлом

ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати

була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала опецьок тіста, вмокала у

воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу,

формувала круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала

паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть не встигав уволю

надивитися.

Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені,

я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний

листок, змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле

тісто паляниці нариз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували,

паче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши

виделкою кілька проштрихів, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі;

потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.​