Предмет: Русский язык, автор: Silenteso

Письмо маме с обращением с словами которое диктует ваше сердце

Ответы

Автор ответа: MarishkaKeksik

Мамуль, обращаюсь к тебе, просто так хочу сказать тебе спасибо... Просто спасибо, за то , что ты есть, за то , что ты делаешь все что можешь для меня. И пусть я не самый обеспеченный ребенок , но ты делаешь все ,что в твоих силах и все ради какого-то меня... Ты уделяешь все свободное время мне, а мне бы хотелось , чтобы ты была счастлива. Просто счастлива... Прости , знаю, я не идеальный ребенок и очень расскаиваюсь из-за этого перед тобой. Но попытайся простить меня за это. Спасибо за то , что ты есть...

MarishkaKeksik: Надеюсь твоей маме понравиться...)

Silenteso: Большое спасибо

MarishkaKeksik: мне не сложно, я ведь писала это так ,как бы написала своей маме

MarishkaKeksik: :-)

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Українська мова, автор: somelyanenko

лексичний розбір слова дорога срочно помогите. Спасибо!

1 год назад

Предмет: Русский язык, автор: Аноним

Укажите слово, которое неверно разделили на слоги.

на |сос
ко |рпус
строй |ка
жи| раф

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: dimaruanuk

Як запорожці ману напускали
Кічкаська балка1 була колись гайдамацькою. В ній, було, гайдамаки й запорожці зганяли коней татарських...
Спершу запорожці жили по правий бік Дніпра, а звідси, де ми живемо, та аж до моря була татарська земля. А вже запорожці як завоювали татар, то ці степи стали їхні. Тут вони і жили по балках та байраках.
Звісно, тоді були великі набіги на нашу землю, то запорожці, було, і не милують татар. Оце збереться стільки там чоловік верхами та й махнуть степом. У татар було багато скотини, а табунів – ще більше. Так вони, було, займуть табун коней та й зганяють у цю балку. Тут їх пасуть, доглядають. А якщо треба переганять коней на той бік, то один сяде на коня, займе поперед себе табун та й пішов уплав через Дніпро. Бувала за ними й погоня, та тільки рідко вдавалося татарам одбить козацьку здобич, бо запорожці були сильнішими...
Одно те, що вони були сильні, а друге, що між ними були знахарі й характерники великі. Оце, було, – на коня та й гайнуть татарським степом. Повстають серед степу, поставлять відро води та відро горілки і кружають собі горілочку... Понапиваються, співи піднімуть, аж степ розлягається! Гульк – аж ось і орда! Вони тоді один за одним чабульк! чабульк! у воду та й були такі. Випірнуть, було, аж у Херсоні або й далі...
А то ще було й так: забіжать у татарську землю, поприпинають коней на прикорні, повтикають ратища на могилі та й сплять. Діжде ночі орда і ну підкрадатись до них. Підійде до могили, а перед нею де й не візьметься великий-великий та густий ліс. Вона – до лісу, а потім – і к бісу... Отак запорожці одводили очі!..