Предмет: Русский язык, автор: stellakryukova

придумайте рассказ на тему что я подарила своей или своему друге /подруге на день рождение


vladamoi: Меня позвала на свой день рождения моя подруга Настя. Когда я к ней пришла мы веселилесь, танцивали, а потом все перешли к раздаче подарков. Многие подарили ей деньги., а я то что она давно хотела. Это был а её любимая книга, Ей очень понравился мой подарок.

Ответы

Автор ответа: человечек18
2
Моя подруга самая лучшая! На её день рождения я подарила букет и огромную мишку с надписью " я обожаю тебя".Я могу с ней делиться и хорошими и плохими новостями.
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: dimaruanuk
Як запорожці ману напускали
Кічкаська балка1 була колись гайдамацькою. В ній, було, гайдамаки й запорожці зганяли коней татарських...
Спершу запорожці жили по правий бік Дніпра, а звідси, де ми живемо, та аж до моря була татарська земля. А вже запорожці як завоювали татар, то ці степи стали їхні. Тут вони і жили по балках та байраках.
Звісно, тоді були великі набіги на нашу землю, то запорожці, було, і не милують татар. Оце збереться стільки там чоловік верхами та й махнуть степом. У татар було багато скотини, а табунів – ще більше. Так вони, було, займуть табун коней та й зганяють у цю балку. Тут їх пасуть, доглядають. А якщо треба переганять коней на той бік, то один сяде на коня, займе поперед себе табун та й пішов уплав через Дніпро. Бувала за ними й погоня, та тільки рідко вдавалося татарам одбить козацьку здобич, бо запорожці були сильнішими...
Одно те, що вони були сильні, а друге, що між ними були знахарі й характерники великі. Оце, було, – на коня та й гайнуть татарським степом. Повстають серед степу, поставлять відро води та відро горілки і кружають собі горілочку... Понапиваються, співи піднімуть, аж степ розлягається! Гульк – аж ось і орда! Вони тоді один за одним чабульк! чабульк! у воду та й були такі. Випірнуть, було, аж у Херсоні або й далі...
А то ще було й так: забіжать у татарську землю, поприпинають коней на прикорні, повтикають ратища на могилі та й сплять. Діжде ночі орда і ну підкрадатись до них. Підійде до могили, а перед нею де й не візьметься великий-великий та густий ліс. Вона – до лісу, а потім – і к бісу... Отак запорожці одводили очі!..