Предмет: Английский язык, автор: natashasemenuk69

ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА ПЕРЕВЕСТИ НА РУССКИЙ

Приложения:

Lstamboltsyan: Фотография перевёрнута боком!

Ответы

Автор ответа: Lstamboltsyan
1
Я думаю быть подростком (тинейджером) это весело. В моих опциях я думаю молодые люди не имеют серьёзных проблем как у взрослых. Их проблема это учёба. Я не понела это предложение хорошо но под конец там: быть подростком это круто. Я подросток и я чувствую себя замечательно быть молодым. Я могу посещать подростковые клубы, вечеринки, видеться с друзьями наслаждатся моими подростковыми годами по максимуму. У меня много друзей, не знаю что такое schoolmates и одноклассников которые хорошо ко мне относятся. Многие мои друзья фанаты по музыкальным группам или певцам. Мы собираем постеры и рекорды и посещаем концерты регулярно. Мы navigate интернет что бы скачать музыку, найти информацию и поменять новости. Я фанат Linking Park и как другие настоящие фанаты дальше не понела это предложение. У меня нет проблем на свободное время на другие занятия. У меня много взволнованных вещей что бы делать. Хорошо, все молодые люди имеют проблемы с их семьями, родителями, учителями, девушками или парнями. Но они найдут путь как стать счастливыми, я думаю. Вот и все надеюсь помогла
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: cocodjambiki
Срочно даю 40 балов
Треба скласти план та переказати розповідь «Прадідова абрикоса»

ПРАДІДОВА АБРИКОСА

На нашому подвір’ї росло дивне дерево на три гілки. На найнижчій і найрозлогішій росли жовті сливи. Величезні, круглі, із соковитою м’якоттю, що легко відділялася від дрібної гладенької кісточки. На сонці ті сливи світилися теплим золотавим світлом. Здавалося, розломиш – і потече з неї мед. Я малою наривала тих слив по дорозі, як бігла гуляти на вулицю. У кишені влазило по дві, а як дівчата просили, то в пелену ще з десяток. Сливи були солодкі-пресолодкі й родили рясно-рясно, і не через рік, а щороку. Те дивне дерево всі називали сливою, і тільки дідусь казав, що то абрикоса. А йому було видніше, адже саме з його легкої руки те дерево на нашому подвір’ї і з’явилося. Він любив дерева «щепити». Спочатку дід саджав манюні деревинки-саджанці. А наступної весни після того, як приймуться, ходив між ними з гострим ножем (не тронь, поріжешся!), рулончиком синьої «ізолєнти» та оберемком коштовних брунькатих патичків – і творив диво. Він вправно прилаштовував патички до деревинок – зріз до зрізу – та перемотував липкою стрічкою. Ще в нього була консервна бляшанка з садовим варом, який густо пахнув сосновою смолою. Варом дід мастив місця розрізів на деревині й тихенько приказував – аби швидше гоїлося. Порізи на деревах справді гоїлися, а патички оживали й перетворювалися на гілячки, вкриті молодим листям. Тоді дід кілька років поспіль терпляче чекав першого плоду. Першим плодам він посміхався, як малим дітям, розглядав їх, нюхав, гладив вузлуватими висохлими пальцями. Тішився. Потім куштував і давав куштувати мені.

– А добра сливка, га? – питав мене.

– Доообра, – мурчала я, жуючи солодку м’якоть, і мружачись від рясного сонця навколо.
Предмет: Алгебра, автор: slavkadzabki
Предмет: Психология, автор: UmnicaTochkaRu