Предмет: Русский язык, автор: Аноним

В любимых мною романах прошлого века матерей часто называли на вы : Вы, маменька... В этом не было
ничего противоестественного : у каждого времени своя мода на платья, прически и манеры на общения. В деревнях , я знала, матерей называют так и поныне: там трудней растаются с обычаями. Но в городе это вы всегда казалось мне несовместным с веком..
Задание:

Выпиши личные местоимения укажи их начальную лицо число падеж.
Найдите в тексте предложения с обращением ,обозначь буквой О.

Ответы

Автор ответа: Ольга19871
6
мною- 1лицо,ед.ч, Тв.п.
я-1лицо,ед .ч., Им.п
мне-1лицо,ед.ч,Дат.п вы-2лицо,ед .ч .И.п
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: cocodjambiki
Срочно даю 40 балов
Треба скласти план та переказати розповідь «Прадідова абрикоса»

ПРАДІДОВА АБРИКОСА

На нашому подвір’ї росло дивне дерево на три гілки. На найнижчій і найрозлогішій росли жовті сливи. Величезні, круглі, із соковитою м’якоттю, що легко відділялася від дрібної гладенької кісточки. На сонці ті сливи світилися теплим золотавим світлом. Здавалося, розломиш – і потече з неї мед. Я малою наривала тих слив по дорозі, як бігла гуляти на вулицю. У кишені влазило по дві, а як дівчата просили, то в пелену ще з десяток. Сливи були солодкі-пресолодкі й родили рясно-рясно, і не через рік, а щороку. Те дивне дерево всі називали сливою, і тільки дідусь казав, що то абрикоса. А йому було видніше, адже саме з його легкої руки те дерево на нашому подвір’ї і з’явилося. Він любив дерева «щепити». Спочатку дід саджав манюні деревинки-саджанці. А наступної весни після того, як приймуться, ходив між ними з гострим ножем (не тронь, поріжешся!), рулончиком синьої «ізолєнти» та оберемком коштовних брунькатих патичків – і творив диво. Він вправно прилаштовував патички до деревинок – зріз до зрізу – та перемотував липкою стрічкою. Ще в нього була консервна бляшанка з садовим варом, який густо пахнув сосновою смолою. Варом дід мастив місця розрізів на деревині й тихенько приказував – аби швидше гоїлося. Порізи на деревах справді гоїлися, а патички оживали й перетворювалися на гілячки, вкриті молодим листям. Тоді дід кілька років поспіль терпляче чекав першого плоду. Першим плодам він посміхався, як малим дітям, розглядав їх, нюхав, гладив вузлуватими висохлими пальцями. Тішився. Потім куштував і давав куштувати мені.

– А добра сливка, га? – питав мене.

– Доообра, – мурчала я, жуючи солодку м’якоть, і мружачись від рясного сонця навколо.
Предмет: Алгебра, автор: slavkadzabki