Предмет: Беларуская мова, автор: d159

фанетычны разбор слова - яблыня

Ответы

Автор ответа: Somnians
9

Яблыня


я - [й'] - зычны, звонкі, мяккі; [а] - галосны, націскны
б - [б] - зычны, звонкі, цвёрды
л - [л] - зычны, звонкі, цвёрды
ы - [ы] - галосны, ненаціскны
н - [н'] - зычны, звонкі, мяккі
я - [а] - галосны, ненаціскны
6 літар, 7 гукаў

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: ChuGenOne
Из предложений 1—5 выпишите слова, в которых приставки имеют значение приближения


(1)Когда ему было лет девять, он часто приходил в зоопарк, где знал, казалось, каждую дырку в деревянном заборе, каждый закоулок между клетками. (2)Здесь он познакомился с Машей. (3)Она была то ли студенткой, то ли практиканткой и работала с медведями. (4)Маша позволяла Тимофею смотреть, как она кормит маленьких медвежат. (5)Однажды он принёс воды, когда медвежонок опрокинул полное ведро, и с тех пор она разрешила Тимофею помогать ей.
(6)Он видел всё в розовом свете рядом с этой Машей. (7)Он очень хотел сделать что-нибудь такое невиданное, огромное, чтобы она была не просто удивлена, а потрясена.
(8)На длинной рогатой палке она переводила медвежат на площадку молодняка, а Тимофей шёл рядом и нёс мешок с хлебом и морковкой и страшно гордился собой. (9)Все вокруг провожали их глазами и показывали пальцами, а Тимофей важно шагал так, как будто имел на это право, как будто он не хулиган и мелкий воришка, а с ними, с этой удивительной храброй девушкой и её медведями. (10)Он помогает их переводить, ему доверили важное и почти опасное дело, и ни одна контролёрша не посмеет подойти и спросить у него билет, потому что он — с Машей, которую в зоопарке все знали.
(11)Девушка как-то быстро поняла, что он всё время хочет есть. (12)И стала подкармливать его бутербродами с колбасой. (13)У Тимофея была сумасшедшая гордость, но он ел потому, что голод совсем одолел, а колбаса казалась необыкновенным, божественным наслаждением. (14)Никогда в жизни потом он не ел такой колбасы.
(15)Однажды она купила ему мороженое, чем оскорбила его ужасно. (16)Поесть — да, поесть не очень стыдно, когда от голода подводит худой грязный живот и в глазах темнеет. (17)Но мороженое! (18)Такого унижения Тимофей перенести не мог. (19)Если она хочет, он будет с ней дружить, а подачек ему не надо.
(20)Они быстро помирились, и как-то так вышло, что сразу же после этого съели это мороженое, разделив пополам.
(21)Потом она вышла замуж и уехала.
(22)«Я не могу взять тебя с собой, — сказала она. — (23)Ты понимаешь? (24)Я очень хотела бы, но не могу».
(25)При ней он не мог заплакать. (26)Чёрный от внезапно свалившегося на него горя, он ушёл, решив больше не приходить никогда, но через три дня явился снова в надежде, что весь этот ужас про её отъезд — неправда.
(27)Чужая тётка в тёплом ватнике чистила клетки и покрикивала на медвежат. (28)Маша никогда ни на кого не кричала. (29)Выросшие за лето медвежата играли на камнях и даже не заметили Тимофея, прижавшегося к сетке.
(30)В зоопарке почти никого не было: холодно, осень, будний день. (31)Он обошёл все клетки, проверил всех зверей. (32)Всё было в порядке. (33)Устав бродить, он лёг под одним из громадных деревьев.
(34)Сначала он просто лежал на куче листьев, потом стал тихонечко подвывать, засовывая между колен замёрзшие грязные руки.
(35)Всё кончилось. (36)Больше в его жизни ничего не будет. (37)Он остался совсем один. (38)Маши больше не будет. (39)И лета больше не будет. (40)Будут осень, дождь, ранние сумерки, а к весне медвежата совсем вырастут и больше не узнают его.
(41)Маленький Тимофей долго жалел себя, лёжа на куче опавших листьев и глядя в далёкое равнодушное небо. (42)Потом встал и ушёл из зоопарка.
(43)Навсегда.
Предмет: Українська мова, автор: knivets2000Nika
Допоможіть будь-ласка !
Потрібно написати переказ твору !

ВИБІР ШЛЯХУ

Його зненацька охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне туди, у невідоме?» І він зупинився серед шляху. Замислився. Огледівся. Хоча дорога стелилася попереду рівна й широка, проте він не міг іти далі: і неспокій, і невдоволення собою, і жадання чогось вищого переповнили його. А обіч уторованої дороги громадилися вершини, які здавалися такими стрімкими й неприступними, що на них ніхто не наважувався зійти.
До того ж їх оточували непрохідні хащі, глибокі яруги, гострі стрімчаки й бескиди…
І все ж він рішуче зійшов з гладенької дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця: ні колюче терня, ні скелясті крутосхили, ні глибокі урвища. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні, що спокійно дибалів гостинцем. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші, які вже готувалися рушити й собі вслід за сміливцем. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою
кволість, несміливість чи полохливу вдачу не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що мовчки заздрили й потайки зневажали сміливця.
Що йому до того! Він уперто здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання, його щастя, його слава й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому тоді йшов уже тридцять другий. За спиною в нього і вчителювання, і участь у боях, і робота в провідній республіканській газеті художником ілюстратором, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали гострі, дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі щодня приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим, і пророкували йому творче майбуття.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Усе дужче й дужче почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі після роздумів він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає мольберт, фарби, закінчені й незакінчені полотна — залишає назавжди.
Із плащем через плече й дорожнім портфелем у руці поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його на берег Чорного моря, у красуню Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три заповітних слова:
— Хочу стати режисером!
Це був Довженко (С. Плачинда; 371 слово).