Якою зображена Украіна в поемі Дж.Байрона "Мазепа"? (Ответ одним словом "крипостниька" не давать)
Ответы
Українсьі письменники дуже полюбляють у своїх творах возвеличувати рідну землю,змальовувати її природу,розповідати про людей,які жили на теренах України.Проте не тільки наші письменники зачаровуються країною,в якій ми живемо.Багато відомих творців світової літератури у своїх творах згадують про велич і славу ураїнського народу.
Одним з таких творців можна вважати Джорджа Байрона,який у 1819 році написав поему"Мазепа".Героєм Байронового твору Мазепа став тому , що був відомий як борець за незалежність козацьої держави,але не тільки це зацікавила англійського письменника,його захопила легенда про любов Мазепи до дружини заможного польського шляхтича,яку він й детально описав у творі "Мазепа".
Наскільки відомо Байрон ніколи не був на Україні, хоча це зовсім не завадило йому описати усе чим славилась вона:степами ,лісами...Про ліси на козаччині ось як він пише:
Це був безкраїй дикий праліс
Кремезних вікових дерев,
Що вже не гнув їх вітру рев,
Лиш хмиз обламував з дубів,
З сибірських вибігши степів.
Окрім природи він детально описує Мазепу та інших історичних постать,які жили в кінці 17-на початку 18 ст.
Приємно усвідомлювати що історією твоєї країни цікавляться іноземцями,що природою ,яка на Україні змальовується багатьма зарубіжними письменниками. Твір Байрона дає змогу оцінити нам Україну з іншої точки зору,побачити її з іншої сторони ,за що ми йому і вдячні.
У поемі "Мазепа" Джордж Байрон малює, ніби пензлем, яскравий образ української землі.
На початку поеми поет подає читачеві образ "скривавлених шляхів":
Полтавський бій відгомонів,
Не пощастило королеві,
Серед скривавлених шляхів
Лягли полки його сталеві.
Трохи далі відображена картина українського степу після татарської навали:
Ніде ні міста, ні села,
Де наша путь вперед лягла,
І тільки поле простягалось
До обрію, де чорний праліс
Далеко майорів без меж.
Крім залишків зубчастих веж,
Які давно побудували
Навкір татарської навали,
Ні сліду селищ...
І така замальовка дикого лісу, безмежних украхнських просторів:
...ріс
Без меж великий, дикий ліс
Могутніх і старих дерев;
Страшного вітру хижий рев,
Що мчав з сибірської тайги,
Не міг здолати їх снаги.
Але ті стовбури міцні
Були на віддалі. В тіні
Кущі обмаювали їх
Зеленим листям; кожен з них
Буяв, пишався, молодів,
Та в час осінніх вечорів
Життєву барву тратив знов.
Той лист нагадує собою
Червону, закипілу кров
На трупах, що на полі бою
Лежать без похорон зимою
Багато буряних ночей
Бліді, холодні, задубілі —
І чорні ворони не в силі
Викльовувати їх очей.
Широка то була рівнина —
Безкрая, дика, мовчазна:
Подекуди росла ліщина,
Каштан, чи дуб, або сосна.
Наскільки відомо, Байрон ніколи не був на Україні, хоча це не завадило йому описати усе, чим славилась вона: степи, ліси, ріки, поля...
Розлога річки течія,
Звиваючись, немов змія,
Неслась далеко до небес,
А ми зринали серед плес
Несамовитого безмежжя,
Зближаючись до побережжя.
я вдивляюсь в далечінь:
Там поле стелиться безкрає
Українці зображені в поемі як добрі, сердечні, чуйні люди. Ті, хто знайшов Мазепу помираючим у степу, принесли його до найближчої хати, надали йому притулок, допомогли набратися сил.
Про Мазепу Д.Байрон знав з історичних книг, але образ України він спромігся змалювати з великим талантом художника слова, передав усю силу, безмежність і красу її просторів.