Предмет: Геометрия, автор: Kirill091

Помогите плиз,срочно надо хотя бы одну задачу)

1)В прямоугольном треугольнике АВС с прямым углом С проведены медианы CK и высота CD причем точка D лежит на отрезке BK. угол DCK=4 градусом. Найти     угол A.

2)Найдите площадь равнобедренной трапеции диагональ которой равна 6 см и составляет с основанием угол 30 градусов. Основание трапеции 5 см и 10см

Ответы

Автор ответа: Sasha01966
0

1. Нарисуем прямоугольный треугольник и обозначим все, что указано в условии задачи.

Т.к. треугольник прямоугольный, а мы провели высоту CD, у нас получился равнобедренный треугольник. (Угол D=90°, потому что высота - это отрезок, опущенный из вершины треугольника на ее основание, образующий угол в 90°)

Т.к. треугольний равнобедренный, и угол D нам известен, можно найти и остальные.

Сумма углов в треугольнике=180°

180-90/2=45° - равен угол C и B

Угол DCB + угол KCD (45+4)=49° - мы нашли угол KCB

Угол C - KCB (90-49)=41° - мы нашли угол ACK

Поскольку медиана делит AB пополам, то получается, что треугольник CKB и ACK равны (одинаковые).

Кстати, если уж на то пошло, то можно было не искать то, что курсивом выделено.

Это я так, зарешалась)))

Так вот, у нас же уже известны 2 угла, так нам не составит труда найти третий)

Снова, сумма углов треугольника=180°

 180 - угол C (90) - угол B (45) = 45°

Ответ: угол A = 45° 

 

 

Похожие вопросы
Предмет: Информатика, автор: joseph15
Предмет: Українська мова, автор: Аноним
Люди помогите пересказать пожалуйста, очень срочно,умоляю!!!!

Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Діди йшли попереду з сітками і хропачами дуже повільно, ніби на звичайну нічну рибну ловлю, і, здавалося, не звертали жодної уваги ні на гарматну стріля­нину, ні на рев німецьких нахабних літаків,— одним словом, увесь німецький феєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого від­ступу, для них ніби не існував зовсім.

— Слухай, батьку! Ти не можеш іти трохи швидше? — звернувся до Платона Троянда.

Платон не одповів.

— Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше?— стримуючи дрижаки, спитав Троянда ще раз.

— Ні, не можу,— одповів Платон. — Чого ви отакий швидкий ста­ли, хто вас знає? Старий я вже швидко ходити. Одходив уже своє.

— Скажіть, а де ж річка? Далеко річка?

— А ось і річка.

Дійсно, лоза зразу кінчалась, а ми вийшли на чистий піщаний висип. Перед нами була тиха широка Десна. За річкою крутий бе­рег, а далі, праворуч, другий висип і лози. За лозами темні ліси, а над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.

Сонце давно вже зайшло. Але його проміння освітлювало ще з-за горизонту верхи велетенського нагромадження хмар, що насувалися з заходу на все небо. Хмара була важка, темно-темно-синя, унизу зо­всім чорна, а самий верх її, самий вінець майже над нашими головами, було написано шаленими крученими криваво-червоними і жовтими мазками. Величні німі зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли, не вгасаючи, між шарами хмар. І все це одбивалося у воді, і здавало­ся, що ми стояли не на землі, що ріки немає, а міжхмарний темний простір, і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки. Небо було надзвичайне. Природа була ніби в змові з подіями і попереджа­ла нас своїми грізними знаками.

Риба боялася такої ночі і шугала по висипах на мілині. Десь за нами і ліворуч попід хмарою носилися ракети, мов змії. Було видно. Світи­ло жовтуватим відблиском жовтої корони хмар. Гриміли гармати. Ми стояли нерухомі. Було щось надзвичайне, урочисте і грізне. Усі при­мовкли і розгубилися, немов перед якоюсь виключною подією.

— Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вмі­ли шануватися, так уже повезем, тікайте, чорт вашу душу бери... Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.

Ми розсілися у човні мовчки, і кожний думав свою невеселу думку.

— У тебе готово, Савко?

— Можна.

А хмар наперло... Ач, що робиться! Страшний суд, чи що, по­чинається? — Дід Платон подивився на небо і плюнув у долоню. По­тім він узяв весло і сильним рухом одштовхнувся од берега.

Савка з онуком гребонули опачинами.

Човен був великий і старий-престарий. Він увесь був просмоле­ний смолою і покарбований часом.

Я сидів у човні близько коло діда Платона. Я дивився на тиху ча­рівну річку, і на берег, і на суворого кормчого діда, що піднімався наді мною на фоні урочистого неба​