Предмет: Русский язык, автор: zarochun1974

Как можно озаглавить текст?
•Вот вечереет летний день. Солнце уже за домом, за садом, пустой, широкий двор в тени, а я (совсем, совсем один в мире) лежу на его зелёной холодеющей траве, глядя в бездонное синее небо, как в чьи-то дивные и родные глаза, в отчее лоно своё. Плывет и, круглясь, медленно меняет очертания, тает в этой вогнутой синей бездне высокое, высокое белое облако... Ах, какая томящая красота! Сесть бы на это облако и плыть, плыть на нем в этой жуткой высоте, в поднебесном просторе, в близости с богом и белокрылыми ангелами, обитающими где-то там, в этом горнем мире! Вот я за усадьбой, в поле.Вечер как будто всё тот же - только тут ещё блещет низкое солнце, - и все так же одинок я в мире.
Вокруг меня, куда ни кинь взгляд, колосистые ржи, овсы, а в них, в густой чаще склоненных стеблей, - затаённая жизнь перепелов. А не то вижу я себя в доме, и опять в летний вечер, и опять в одиночестве. Солнце скрылось за притихший сад, покинуло пустой зал, пустую гостиную, где оно радостно блистало весь день: теперь только последний луч одиноко краснеет в углу на паркете, меж высоких ножек какого-то старинного столика, - и, боже, как мучительна его безмолвная и печальная прелесть! А поздним вечером, когда сад уже чернел за окнами всей своей таинственной ночной чернотой, а я лежал в тёмной спальне в своей детской кроватке, всё глядела на меня в окно, с высоты, какая-то тихая звезда... Что надо было ей от меня? Что она мне без слов говорила, о чём напоминала?

Ответы

Автор ответа: Влада2000112233
3
Как прекрасен летний день!
Автор ответа: N123N
3
томящая красота,- так как говорится о тихой прекрасной природе
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: nikitapavlovsky1220
Скласти Конспект: Засновник української археології Вікентій Хвойка (1850–1914) в когорті найславетніших постатей цієї науки посідає почесне місце. Важко знайти період прадавньої української історії, у якому з його ім’ям не були б пов’язані археологічні відкриття або блискучі
наукові досягнення.
Найбільшим подарунком Вікентія Хвойки людству стало відкриття на теренах України унікальної стародавньої землеробської культури ІV–ІІІ тисячоліття до н. е. Цю культуру вчений найменував Трипільською — за назвою села Трипілля (нині Київська область),
поблизу якого було здійснено перший масовий розкоп давнього поселення. Дедалі більше сучасних дослідників вважають трипільську культуру однією з перших цивілізацій у світі.
Чех за національністю, Вікентій (Вікенс) Хвойка народився 1850 року в місті Семіні в тодішній Австро-Угорщині. Його рід був рицарського походження. Після однієї із середньовічних битв фамільний маєток було спалено, рід Хвойків збіднів.
Закінчивши комерційне училище, Вікентій оселився у Празі. Там він захопився вивченням стародавньої історії та старожитностей. Не знайшовши застосування себе на батьківщині, двадцятисемирічний Вікентій переїхав до Києва.
Тут він викладав німецьку мову та малювання, захопився агрономічною наукою. Та ці заняття не давали особливої втіхи. Хвойка дедалі частіше повертався до свого захоплення стародавньою історією. Докорінно життя Вікентія Хвойки змінив прикрий випадок. Неподалік Києва дотла згоріла будівля лабораторії, у якій він проводив досліди, а разом загинули його записи та креслення. Будуючи нове приміщення, дослідник знайшов у землі чимало решток скляних браслетів. Знахідки спонукали повернутися до давнього захоплення археологією.
Наполегливо вивчаючи територію історичних районів Києва, Вікентій пильно стежив за земляними роботами в місті. І ось настав день, з якого розпочалися сенсаційні археологічні відкриття дослідника-самоука. Спостерігаючи за земляними роботами на Кирилівських висотах, Вікентій Хвойка помітив у розрізі гори круглу жовтувато-білувату пляму, котрà видалася йому бивнем мамонта. Здогад підтвердив запрошений ним український історик, професор Київського університету Володимир Антонович.
Припустивши, що тут була стоянка первісних людей, Антонович порадив шукати крем’яні вироби. І їх знайшли! Так стараннями Хвойки було відкрито знану тепер у всьому світі Кирилівську палеолітичну стоянку, що існувала близько 20 тисяч років тому. Велика площа Кирилівської стоянки (дев’ять тисяч квадратних метрів)
із численними культурними знахідками здобула світове визнàння. Відомості про неї нині містить кожен шкільний підручник історії.
Під час проведених Вікентієм Хвойкою розкопок на Кирилівських висотах було виявлено фрагменти давніх жител. У наступні роки вчений відкрив ще кілька давніх стоянок в Україні. Дослідник знайшов багато залишків приміщень типу землянок. У житлах були заглибини для вогнищ, до яких вели східці. Стіни були плетені й мазані глиною. Було виявлено багато залишків кераміки, розписаної червоною та чорною фарбами.Згодом було доведено, що ці землянки — не житла, як спочатку вважав Хвойка, а гончарні печі трипільців.
Відтоді розпочато систематичні дослідження пам’ятîк цієї прадавньої землеробської культури. Відкриття було здійснено в той час, коли вважалося, що прадавні хліборобські культури могли існувати тільки в теплих краях — на берегах Нілу, Тигру та Євфрату.
Вікентій Хвойка став першовідкривачем однієї з найдавніших розвинутих землеробських культур у світі. Деякі вчені навіть називають її цивілізацією без писемності. Праці, які написав Вікентій В’ячеславович Хвойка, пам’яткè, які відкрив і описав, зібрані ним археологічні колекції стали невичерпними джерелами для вивчення давньої історії нашої батьківщини (Із кн. «100 найвідоміших українців»).