Предмет: Русский язык, автор: dianohca2001

помогите даю 15 б.В при­ведённых ниже пред­ло­же­ни­ях из про­чи­тан­но­го тек­ста про­ну­ме­ро­ва­ны все за­пя­тые. Вы­пи­ши­те цифру(-ы), обо­зна­ча­ю­щую(-ие) за­пя­тую(-ые) при ввод­ной кон­струк­ции.

Пение,(1) что есте­ствен­но,(2) не­до­ступ­но было ребёнку,(3) у ко­то­ро­го аб­со­лют­но не было слуха. Но эта про­бле­ма ре­ша­лась пунк­ту­аль­ным по­се­ще­ни­ем школь­но­го хора,(4) где я пел еле слыш­но,(5) а за это моё усер­дие ста­ви­ли твёрдую чет­вер­ку,(6) и я был этим страш­но до­во­лен.

Ответы

Автор ответа: salavat1306
4
Цифры 1 и 2 (что естественно)

salavat1306: ???
Похожие вопросы
Предмет: Английский язык, автор: asylzantoktamysov
Предмет: Українська мова, автор: maksimkompaneic577
СРОЧНО!! Випишіть із уривку роману О.Гончара “Собор” прикметники. Визначте їх розряди.

У жодній енциклопедії світу не знайти нам цієї Зачіплянки. А вона є, існує в реальності. Живуть там здебільшого праведні люди, роботяги, металурги. Ті, чиє життя розбите на зміни. З одного краю села сага блищить, з другого – облуплений собор біліє. Старовинний, козацький.

Повертається з інституту Микола Баглай, студент металургійного, то він, ясна річ, зупиниться на майдані і за звичкою послухає собор. Віки промовляють до нього. Вночі собор ніби ще величавіший, ніж удень. І ніколи не набридає студентові на нього дивитися.

Для нього, для Баглая-молодшого, тут епіцентр життя. Крім нього є ще Баглай-старший, що за свій темперамент та задерикуватість раніше був знаний на селищах як Іван-дикий, а з певного часу відомий більше, як «отой Баглай, що в Індії», або просто Віруньчин Іван. Зійшлися характерами Іван та Вірунька. Живуть душа в душу. Вірунька – кругловида, повноплеча, розкохалась, розповніла в щасливім заміжжі, хоча на роботі їй доводиться нелегко, у тій гуркотняві шахтового двору, де вона не перший рік висиджує зміни в кабіні свого крана. У цеху її називають ас машиніст.

Садки стоять безшелесні, крізь них Микола час від часу дослухається до подвір’я Ягора Катратого. Той вийшов на пенсію, знайшов інший промисел – влаштувався бакенщиком на Дніпрі. Завелися в діда снасті риболовецькі, завелися знайомства з рибінспекторами. Приїхала до Ягора племінниця, красуня, Єлькою зветься. Однак нікому поки що не вдалося познайомитися з нею. Сама суворість та неприступність.

Мовчить собор. Щоразу перед ним Баглай почуває якийсь дивний смуток і щось навіть тривожне. Собор ніби має в собі щось від стихії, навіває щось таке ж велике. Невже знесуть?.. Ох, важко буде встояти йому!.. А нащадки ж прийдуть, спитають колись: ану, якими ви були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав?