Предмет: Русский язык, автор: nvatolina

Перепишите текст, вставляя пропущенные буквы и раскрывая скобки. Графически объясните написание.
И среди этого шума, этого хаоса т..рже..ствующих лиц одна м..л..дая девушка ст..яла задумчиво и (не)радуясь радости, которой она (не)понимала. Ее б..льшие г..лубые глаза устр…мились с скромным уд..влением на л..кующую т..лпу. Она чу..ствовала себя (не)умес..ною среди ре..ких порывов светского в..сторга, и то, что всех в..сх..щало, пр..в..дило ее в (не)од..лимое смущение. На всех лицах ре..ко выр..жалось какое-то торжественное в..лнение, а на ч..ртах ее изобр..жалось какое-то душевное сп..койствие, о..блеск Н..бесной (не)п..рочности и отсутствия в..змутительных мыслей.
Леонин пр..сл..нился к двери с горькой думой и окинул взором все с..брание, которое прежде так увл..кало и осле..пляло его. Вдруг взор его ост..н..вился на пр..красном и сп..койном л..це Наденьки - и мысль его пр..н..ла другое напр..вление.
Зага..ка б..льшого света нач..ла перед ним разгадыват(?)ся. Он понял всю Н..чтожность, всю неизм..римую кр..соту чу..ства, высокого и сп..койного. Он все более и более пр..ковывался взором и сер..цем к Наденьке, к ее безм..тежному лику, к ее(не)обдуманным дв..жениям. Он долго гл..дел на нее, он долго любовался ею с какой-то в..сторженной грустью...

Ответы

Автор ответа: Пеппер
23

И среди этого шума, этого хаоса торжествующих лиц одна молодая девушка стояла задумчиво и не радуясь радости, которой она не понимала. Ее большие голубые глаза устремились с скромным удивлением на ликующую толпу. Она чувствовала себя неуместною среди редких порывов светского восторга, и то, что всех восхищало, приводило ее в неодолимое смущение. На всех лицах редко выражалось какое-то торжественное волнение, а на чертах ее изображалось какое-то душевное спокойствие, отблеск небесной непорочности и отсутствия возмутительных мыслей. 

Леонин прислонился к двери с горькой думой и окинул взором все собрание, которое прежде так увлекало и ослепляло его. Вдруг взор его остановился на прекрасном и спокойном лице Наденьки - и мысль его приняла другое направление. 

Загадка большого света начала перед ним разгадываться. Он понял всю ничтожность, всю неизмеримую красоту чувства, высокого и спокойного. Он все более и более приковывался взором и сердцем к Наденьке, к ее безмятежному лику, к ее необдуманным движениям. Он долго глядел на нее, он долго любовался ею с какой-то восторженной грустью...

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: ПоЗиТиВ4ЧиК
Ребят, вы моя последняя надежда!(((Даю 20 баллов!Помогите( (((Г
Напиши стислий переказ розповідного тексту
Як завжди, влаштувати цю вечірку ми вирішили зовсім несподівано, з доброго дива, просто нам так забаглось. Сповнені любові до ближніх, ми запросили в гостину всіх, про кого тільки могли згадати, навіть тих, кого на дух не виносили. Оскільки був початок вересня, вечір поклали назвати різдвяним, а гостей запрошено на ленч, чай та обід. Це означало, що треба готувати цілі гори частування, тож мама (озброєна стосом зачитаних кулінарних книг) чаклувала на кухні з ранку до вечора. Навіть коли вона, в запітнілих окулярах, і виходила зрідка на люди, з нею можна було балакати на теми, що стосувалися кулінарії.
Як і раніше, в тих нечастих випадках, коли всі члени родини запалювались одностайним бажанням приймати гостей, до підготовки взялися заздалегідь і з таким ентузіазмом, що напередодні учти всі буквально падали з ніг, перевтомлені й роздратовані. Зайво говорити, що наші вечірки ніколи не проходили так, як планувалося. Завжди в останню хвилину якась непередбачена пригода вибивала все з колії і наш ретельно розроблений проект летів шкереберть. За багато років ми вже звикли до цього (тільки й спасіння!), інакше наш різдвяний вечір з самого початку був би приречений на провал, бо ним майже повністю заволоділи звірі. А закрутилась веремія з доволі безневинних золотих рибок.
За кілька днів до того мені пощастило впіймати водяну черепаху, яку я назвав Старим Шльопом. Збагативши свій звіринець таким царственим експонатом, я задумав урочисто відзначити пам’ятну подію. Найліпше, вирішив я, перебудувати черепашачий ставок, функцію якого дотепер виконували старі ночви. На мій погляд, це було надто простацьке мешкання для такої персони, як Старий Шльоп. Я роздобув великий прямокутний резервуар з каменю (колись у ньому зберігали оливкову олію) і художньо прикрасив його валунцями, баговинням, піском, рінню. Оформлення вийшло дуже натуральне і, здається, припало до вподоби черепахам та водяним вужам. А проте сам я не був цілком задоволений. Загалом вся штукенція виглядала надзвичайно привабливо, але чогось їй бракувало. Добряче помізкувавши, я дійшов висновку, що треба зробити останній, завершальний штрих — пустити туди золотих рибок.
Події того дня бурхливо розгорталися з самого ранку. Після снідання я помчав подивитись на золотих рибок, і — о жах! — двох з них вже не було. Вчора на радощах я геть-чисто забув, що і черепахи, і водяні вужі інколи полюбляють поласувати такою-от пухкенькою рибкою.
Довелося тимчасово відсадити рептилій в бляшанки з-під гасу. Поки я чистив та годував Сорок, розмірковуючи про біологічну несумісність риб з рептиліями, надійшов час ленчу. Ось-ось могли з’явитися перші гості. Я підійшов до свого впорядкованого ставка і раптом з жахом побачив, що хтось виставив банку з вужами на осоння. Мляві, перегріті сонцем плазуни лежали на поверхні води. В першу мить я навіть злякався, що вони вже здохли. Ясна річ — тільки невідкладна допомога могла врятувати їх. Схопивши банку, я метнувся в дім. Мама була на кухні, втомлена й неуважна.
Я розповів про халепу і додав, що єдиний рятунок для вужів — де тривале перебування в прохолодній воді. Чи можна помістити їх у ванну на годинку?
— Так, синку. Гадаю, це допоможе. А проте, все ж таки попитай, чи нікому зараз не потрібна ванна. І не забудь потім зробити дезинфекцію, добре?
Я наповнив ванну чудовою прохолодною водою і обережно опустив туди вужів. За кілька хвилин вони почали проявляти виразні ознаки життя.
Зрадівши, я лишив їх відмокати у воді, а сам пішов нагору перевдягатись. На зворотньому шляху я завернув на веранду, щоб оцінити стіл, накритий у тіні виноградного листя. І уздрів таку картину: в центрі столу, на дуже гарній вазі з квітами сиділи Сороки, злегка похитуючись сюди-туди. Кров захолола мені в жилах. Ножі й виделки були розкидані, вершкове масло порозмазуване по тарілках, і масні відбитки пташиних лапок розбігались по всій скатерці. Перець та сіль досить ефектно оздоблювали уламки розбитої соусниці з гострим соусом чатні. І на довершення всього незрівнянні Сороки перекинули на святковий стіл глечик з водою.