Предмет: Українська мова, автор: natalyatbofaro

Сочинение: Чи варто сперечатися про смак ?

Ответы

Автор ответа: YuliaGetman9000
4
Дуже часто нам доводиться чути такі висловлювання: «Це добре» або «Це погане», «Мені це подобається» або «Мені це не подобається». Часто ці висловлювання викликають у нас подив чи навіть обурення: «Як це тобі може подобатися?». Як наслідок виникають суперечки, звинувачення у відсутності смаку.А треба було б спочатку визначити, що таке смак, від чого він залежить і чи існує якийсь ідеальний смак, на який нам варто рівнятися.Смаки людини залежать від оточення, в якому вона зростала, формувалася, від освіти, яку отримала, від поглядів, що склалися на основі її досвіду. Отже, можна зробити такий висновок, як не існує цілковито однакових людей, так не може існувати і абсолютно однакових смаків. Звичайно, це занадто категорично. Можна просто сказати, що погляди різних людей на речі відрізняються і мають право на існування, бо людина сформувала їх під впливом обставин власного життя. Наприклад, якщо хтось все життя читав детективи яких було дуже багато в бібліотеці батьків, то навряд чи в похилому віці він почне цікавитися філософськими трактатами, і навпаки.Отже, про смаки не сперечаються? Виходить, що так. Але чому ж тоді вчителі на уроках доводять нам високу вартість художніх творів, які абсолютно нам не подобаються? І це не тільки тому, що ми ще недостатньо досвідчені в літературі. Ці твори можуть не сприймати і дорослі люди.На мою думку, існують в житті певні ідеали, на які повинні рівнятися смаки кожної людини. Такими, зокрема, є і хороші твори, і якісні фільми, і картини талановитих художників, і класичний стиль в одязі. Вони можуть не усім подобатися з різних причин, але говорити, що це погано, на мій погляд, ніхто не має права. Наприклад, є ті, хто не любить поезію. Але мені здається смішним, коли ці люди починають говорити про неї як про щось непотрібне. Якщо хтось пише або читає вірші, то це комусь потрібне і цікаве, а може, навіть, і важливіше, ніж чергова серія телесеріалу? А ще смішніше, коли той, хто нічого не розуміє в певній галузі, наприклад в живопису, починає нав'язувати свої думки.Але це стосується смаків у так би мовити, вищих сферах. Що ж до побутового життя, то тут для кожного існують свої мірки, з точки зору яких він робить висновок про те, подобається це йому чи ні. Тут не завжди існують ідеали, на які треба рівнятися. Робить чоловік ремонт, наклеїв зелені шпалери. Приходить до нього друг і починає критикувати: навіщо зелені, вони ж так неприємно кидаються у вічі, краще якийсь спокійний, непомітний колір, світло-рожевий чи, принаймні, зеленувато-білий. Чи варто тут сперечатися і говорити про власний смак? Думаю — ні, бо жити в цій квартирі тому, хто робить ремонт. Можливо, зелений колір його заспокоює, а зовсім не кидається у вічі, або він взагалі любить щось яскраве і оригінальне.Отже, про смаки не треба сперечатися. А якщо вважаєш, що твій друг зовсім не має смаку і тебе це дуже турбує, спробуй якось вплинути на нього непомітно, шляхом розмірковуваннь та делікатних порад.
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: MROLZA
СРОЧНО!!!!!! ПЕРЕВЕДИТЕ ЭТУ ПРИТЧУ ВО ВСЕ СТИЛИ РЕЧИ!!!!. ДАЮ 50 БАЛЛОВ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Родители долго выбирали для сына лучшего учителя в самой престижной школе. Наконец-то они определились, и утром дед повел внука в школу. Когда они вошли во двор, их окружили дети.

- Какой смешной старик! - засмеялся один мальчик.
- Эй, ты, жирный, - скорчил рожицу другой.
Дети кричали и скакали вокруг деда и внука. Тут узазвенел звонок, и учитель забрал всех школьников, объявив о начале урока. Все дети убежали. Дедушка решительно взял внука за руку и вышел на улицу.
- Ура, я не пойду в школу, - обрадовался мальчик.
- Пойдешь, но не в эту, - сердито ответил дед. – Я сам найду тебе школу.
Как дед школу для внука искал
Он отвел внука в свой дом, поручил его заботам бабушки, а сам пошел искать лучшего учителя в самой лучшей. Увидев какую-нибудь школу, дед заходил во двор и ждал, когда учитель отпустит детей на перерыв. В некоторых школах дети не обращали на него внимания, в других – дразнили его. Дед молча поворачивался и уходил. Наконец, он вошел в крохотный дворик маленькой школы и устало прислонился к ограде. Зазвенел звонок, и дети высыпали во двор.

- Дедушка, вам плохо, принести воды? – послышался голосок.
- У нас во дворе есть скамейка, садитесь, пожалуйста, - предложил один мальчик.
- Хотите, я позову учителя? - спросил ещё один ребенок.
Вскоре во двор вышел молодой учитель. Дед поздоровался и сказал:
- Наконец, я нашел лучшую школу для моего внука.
- Вы ошибаетесь, дедушка, наша школа не лучшая. Она маленькая и тесная.
Как дед школу для внука искал
Старик не стал спорить. Он обо всем договорился с учителем и ушел. Вечером мама мальчика спросила деда:

- Почему Вы думаете, что нашли лучшего учителя?
- По ученикам узнают учителей, - ответил дед
Предмет: Русский язык, автор: aysel131