Предмет: Русский язык, автор: Аноним

Прочитайте текст.Объясните правописание пропущенных орфограмм.
Стрижонок вылупился в тёмной норке. ничего не было видно .Лишь тускло мерцало маленькое пятнышко света,Стрижонок приник к теплу и мягкостью
маме-стрижихе .Он задремал ,согревшись под тёплым крылом. Шёл дождь Стрижонку казалось, что мама стучит сильно по скорлупе яйца.Одна за другой падали капли.И стрижонку казалось ,что это мама- стрижиха стучит клювом по скорлупе яйца.
Укажите падеж имён прилагательных,выделите окончание.

Ответы

Автор ответа: kukhilavak
37
В темнОЙ норке - Предложный п.
МаленькОЕ пятнышко - Именительный п.
Под тёплЫМ крылом - Творительный п.
Окончания выделены большими буквами,а падеж я написала. рада,если помогла ;)

amina01a1: написала правильно. потому что оканчания прилагательных зависят от существительных
amina01a1: нзч
Похожие вопросы
Предмет: Қазақ тiлi, автор: emuka03041974
Предмет: Українська мова, автор: Dgkdtjclhvkyulvlu
Установіть відповідність між складними реченнями і кількістю простих речень у них:

1 шість складових частин


2 три складові частини


3 чотири складові частини


4 п’ять складових частин


А Низькі чорні хмари, здавалося, стояли нерухомо, але по тому, як вони час від часу засмолювали негусті дрібці зорі і як ті зорі знову ненадовго з’являлися, Климко здогадувався, що хмари біжать (Гр. Тютюнник).


Б Минули дні, і не раз можна було бачити Сіроманця в ярах за висілках: він сидів і терпляче чекав, доки Андрійко Лях покатається на лижах зі своїм однокласниками (М. Вінграновський).


В Коли ступила між дерева, коли побачила, як по їхньому гіллю згори донизу ллється наче якесь аж туманне сонячне проміння і як у тому промінні мінливо зблискує листя, коли почула вогкий, густий, прілий запах лісу, — всміхнулась, і вже, здається, весь день ота усмішка не сходила з її уст (Є. Гуцало).


Г Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла (М. Стельмах).


Д Збираючи книжки, я почув, як надворі загуркотів віз, як заскрипіла наша хвіртка, обізвалась радісно качка, забряжчали одні й другі двері, і на порозі, наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна Мар’яна (М. Стельмах)